Вистава, що вчить любити життя: «Наше містечко» у Театрі Корифеїв
Анонсування прем'єри «Наше містечко» у постановці Антона Меженіна за п'єсою американського драматурга Торнтона Вайлдера стало нестримною звабою, аби я нарешті завітала до Театру Корифеїв у Кропивницький. П'єса 1938 року, яка принесла автору другу Пулітцерівську премію, закарбувавши його ім'я на театральних афішах храмів Мельпомени по всьому світу, залишається не підвладною часу і продовжує розпалювати уяву і фантазію режисерів-сучасників. Тому було неабияк цікаво познайомитися з першою масштабною роботою Антона Меженіна у славнозвісному Театрі Корифеїв. Щойно переступивши поріг ошатної глядацької зали, погляд падає на чоловіків і жінок у яскравому непритаманному сьогоденню одязі, які, незважаючи на відвідувачів театру, що прямують до своїх місць, неспіхом рухаються вздовж рядів… Звісно, нині виходом акторів до зали не здивуєш, але… Тут затрикраплю, аби повернутися до цього пізніше. «Людина сама нічого не може, людині завжди потрібен інший…», – поетичні рядки...