"Що там? Що там є? – Там щойно пройшов дощ…", – театрали стали свідками діалогів під дощем
![Зображення](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEij-EEjtVjIK1LG7oJygPP0qrn5KHi2QML2pj25BdV_oPuGn3Ce3F6GAFFSFcmRz-kqwbIuO5ifq18oC8CddpbKYrguNn5Jnq3RylslYRFbEzP_whwT24lNsm7VFLYEd-9UF_jDFvow9bE/w640-h451/51835798_2081234841990999_1683260643227992064_n.jpg)
Авжеж, є час щось таке зробити. Слава Богу, час ще є. Родіон Білецький «Розмова, якої не було» Кажуть, коли йде дощ, то небо плаче. А ще подейкують, що дощ наділений владою змивати сліди… Сліди минулих гріхів, невдач, поразок, падінь. Небесні сльозинки здатні очистити душу, варто лише наважитися підставити обличчя під краплини небесного благословення і відкрити серце… Відкрити серце для розмови, для діалогу, для віри в день прийдешній…