У вирі мистецьких подій

       Анонсування прем'єри «Наше містечко» у постановці Антона Меженіна за п'єсою американського драматурга Торнтона Вайлдера стало нестримною звабою, аби я нарешті завітала до Театру Корифеїв у Кропивницький. П'єса 1938 року, яка принесла автору другу Пулітцерівську премію, закарбувавши його ім'я на театральних афішах храмів Мельпомени по всьому світу, залишається не підвладною часу і продовжує розпалювати уяву і фантазію режисерів-сучасників. Тому було неабияк цікаво познайомитися з першою масштабною роботою Антона Меженіна у славнозвісному Театрі Корифеїв. Щойно переступивши поріг ошатної глядацької зали, погляд падає на чоловіків і жінок у яскравому непритаманному сьогоденню одязі, які, незважаючи на відвідувачів театру, що прямують до своїх місць, неспіхом рухаються вздовж рядів… Звісно, нині виходом акторів до зали не здивуєш, але… Тут затрикраплю, аби повернутися до цього пізніше. «Людина сама нічого не може, людині завжди потрібен інший…», – поетичні рядки...

            Наразі у Черкаському театрі Шевченка триває підготовка до прем'єри вистави « Безталанна » за однойменним твором Івана Карпенка-Карого, першопокази якої заплановані вже за місяць – 25 і 26 квітня. За сценічне втілення української класики, яка, попри вихід у світ 140 років тому, не втрачає актуальності, взявся український режисер грузинського походження, засновник київського камерного театру « Маланка » Гіо Пачкорія.  Про вибір матеріалу, особливості постановки, співпрацю з черкаськими акторами та стосунки з мистецтвом випала нагода поспілкуватися з режисером-постановником. Гіо, чому для нової роботи в центрі уваги опинилася саме « Безталанна » Івана Карпенка-Карого, яку можна вважати однією із найрепертуарніших п'єс української класики? Гіо Пачкорія: У театральному просторі прослідковується певна тенденція – хтось один щось поставить, і за ланцюговою реакцією як мінімум три-чотири постановки цього твору з'являються по Україні. Раніше...

               Черкаси стали першим містом, куди після Львова та Києва досягла театральна "Пітьма", породжена бестселером Ілларіона Павлюка. Знайомлячись із відгуками людей, які вже переглянули виставу режисера Максима Голенка "Я бачу, вас цікавить пітьма", створену в копродукції незалежного Дикого Театру та На ціонального театру імені Марії Заньковецької , склалося враження, що осягнення сенсу постановки підвладне лиш тим, хто прочитав однойменну книгу Ілларіона Павлюка.  Тож, отримавши запрошення на виставу, я кинулася на пошуки книги і до глядацької зали я зайшла встигнувши, з суто об'єктивних причин,  перегорнути лише першу сотню сторінок. Цей невеликий відрізок літературної мандрівки "пітьмою" магічним чином відкрив портал до осягнення театрального дійства, яке поглинуло все моє єство, і я підсвідомо благала, щоб "пітьма" Мельпомени якомога довше не розвіювалася… Не для порівняння, а для розуміння, зауважу, що я обожнюю режисе...