У вирі мистецьких подій

     У кожного, хто хоча б раз побував у Одесі, залишилися свої спогади, враження та асоціації про чорноморську перлину. У часи мого студентства залізничний вокзал зустрічав гостей міста відомою піснею Леоніда Утьосова, Привоз вражав особливим одеським колоритом, Дерибасівська гомоніла туристичним різномов'ям,  Аркадія паморочила голову шиком і блиском безтурботного приморського життя, –  і все це у супроводі самобутньої одеської говірки та в атмосфері унікального одеського гумору без натяку на україномовність.         Нині, у другий рік повномасштабного вторгнення, огорнуте синьо-жовтими прапорами місто-герой гоїть численні рани, завдані російськими агресорами, та завзято намагається позбутися рудиментів «руского міра», гучно заявляючи про свою українськість не лише у візуальному контексті, що неможливо не помітити, а й в багатьох інших аспектах.      – Така кількість синьо-жовтих прапорів з'явилася після повномасштабного вторгнення. Здебільшого, у центральній частині міста пр

            У 2016 році на мапі культурних подій з’явився унікальний фестиваль академічної музики «Музичні імпрези України» в Черкасах, покликаний розкрити потенціал саме українського мистецтва      Упродовж п’яти років, від 2016 до 2021, фестиваль міжнародного рівня знайомив відвідувачів із найкращими зразками української професійної музики від давнини до сьогодення. У межах багатогранного творчого проєкту було реалізовано понад сто мистецьких ініціатив – музичних, театралізовано-освітянських, учбово-методичних: міжнародний конкурс юних композиторів «Junior Impreza», освітня програма «Назустріч юному митцеві», конкурс-концерт «Симфонічна майстерня», концерт open air «Мелодії фонтана» за участю талановитої музичної молоді, концерт-зустріч із видатною українською постаттю, презентації, лекції тощо.      Ініціаторка фестивалю «Музичні імпрези України» – черкаська композиторка Євгенія Марчук прагнула інтегрувати музичну академічну культуру регіону в загальнонаціональний і світовий контекс

     Черкаська художниця Ольга Курська від повномасштабного вторгнення намагається закарбувати на полотнах знакові події незламної боротьби українців. Поміж волонтерством, викладанням у художній школі, благодійними заходами та буденними справами мисткиня встигає вдихнути у свої роботи надію і віру у беззаперечну перемогу України. – Я пам'ятаю, що перші чотири дні я не дозволяла собі малювати, відчувала потребу кудись бігти, допомагати, робити щось активне: робити бандеросмузі, протитанкові їжаки, насипати пісок для укріплень. Це здавалося набагато важливішим, ніж малювати. Плетучи вдень маскувальні сітки, а вночі без перестанку гортаючи стрічку новин, десь день на п'ятий я вирішила почати малювати, аби не збожеволіти, аби кудись направити енергію, яка накопичувалася, – згадує Ольга Курська. Так з-під пензлика художниці, у перервах між плетінням сіток та кікімор, на одинадцятий день війни водночас з'явилися дві перші картини серії «Хроніки Перемоги», на яких родина Хом'