"Що там? Що там є? – Там щойно пройшов дощ…", – театрали стали свідками діалогів під дощем

 Авжеж, є час щось таке зробити. Слава Богу, час ще є.  

Родіон Білецький   «Розмова, якої не було»

      Кажуть, коли йде дощ, то небо плаче. А ще подейкують, що дощ наділений владою змивати сліди… Сліди минулих гріхів, невдач, поразок, падінь. Небесні сльозинки здатні очистити душу, варто лише наважитися підставити обличчя під краплини небесного благословення і відкрити серце… Відкрити серце для розмови, для діалогу, для віри в день прийдешній…

     «Діалог під дощем»  – таку назву має нова постановка Олега Телятника і Олексія Клименка за мотивами п'єси сучасного драматурга Родіона Білецького «Звук позаду літака або Розмова, якої не було», що вже набула чималої популярності в театральному світі.

           Сергій випадково дізнається про смерть друга дитинства Сашка і його уява починає витягувати з пам’яті на поверхню незабутні події, які товариші проживали разом: від шкільного знайомства до останньої телефонної розмови. Часові флеш-беки раз-по-раз перериваються запитанням Сергія: «Сашко, ну скажи, а що там?». Вистава, як на мене, знайде відлуння у серці кожного, спонукає пригадати шкільних друзів, перші дискотеки, невдалі спроби освідчитися, шалені пригоди, кумедні ситуації та знакові роздоріжжя, перед якими кожен робить особистий вибір.  Головне послання п’єси – цінувати життя, дорожити людьми, які тебе оточують, зважувати кожен крок і не поспішати жити. 

          Ідея втілення п’єси Родіона Білецького виникла у Олексія Клименка ще років 7 тому, коли він лише почав працювати в Черкаському Театрі Шевченка. Разом з Олегом Телятником хлопці взялися за роботу над постановкою, але через низку певних обставин та неймовірний ритм акторського життя в обласному Храмі Мельпомени, акторам забракло часу довести задумане до кінця.

         – Олексій терпляче чекав усі ці роки і нарешті дочекався, коли я стану вільним птахом і знову запропонував мені цю п'єсу, – говорить Олег Телятник. 

    Звісно, багато чого змінилося за сім років, особливо в стосунках нашої країни зі східним сусідом, не останню роль відіграла анексія Криму, про який йдеться в оригінальному матеріалі. Відтак, митці по-новому поглянули на п'єсу, зокрема креативно підійшли до перекладу, переклавши російський оригінал на унікальне українське мовне явище – суржик.

   – Ми зробили авторський переклад. Оскільки матеріал нам здався дещо документальним,   ми не хотіли обтяжувати його надмірною правильністю нормованої літературної мови. Нам хотілося справжності, щирості, тому наші герої говорять так, як більшість простих українців, – навперебій пояснюють Олексій та Олег.

     Творці сучасної трагікомедії з героями визначилися відразу, з першої ж читки зрозуміли, що потрапили в яблучко зі своїми персонажами. Тут мушу зауважити, що Олексій Клименко демонструє всю палітру акторського таланту – майстерно перевтілюючись у персонажів різного віку та різної статі: від шестирічного хлопчика до знахабнілої дівчини-підлітка. 

Світлина Міли Сотник

        «Діалог під дощем» – це взірець командної роботи, де не було розподілу на режисера, сценариста, художника, постановника – все робили разом, доповнюючи один одного ідеями та пропозиціями, хіба що Олег більше доклав руку до сценічного оформлення, пожертвувавши для вистави навіть стару хвірточку від воріт власного будинку.

     Тішуся з того, що попри неадекватність політики нинішнього обласного театру, в Черкасах з’являються нові якісні театральні проекти. Актори за покликанням йдуть з високо піднятими головами з-під гніту чинного керівництва театру і продовжують дарувати людям свою творчість, свій талант, свою душу. 

           Слідкуйте за афішами і приходьте запалити свої серця від натхнених іскорок в очах акторів, які вільно та із задоволенням служать театральному мистецтву!

Публікації ВІККА