"Позивний Бандерас": Фільм VS Книга

    Після появи на широких екранах фільму режисера Зази Буадзе за сценарієм Сергія Дзюби та Артемія Кірсанова «Позивний Бандерас», з’явилася інформація про вихід в друк у видавництві Фабула однойменної книги, авторами якої виступили сценаристи стрічки.

     Такий поворот подій трохи збив мене з пантелику, адже я не мала гадки, за що спочатку братися –  за перегляд фільму, чи за прочитання книги. Господь почув мої розгублені молитви і влаштував у Черкасах зустріч-презентацію зі сценаристами стрічки, авторами книги «Позивний Бандерас» Артемієм Кірсановим та Сергієм Дзюбою, які і розставили всі крапки над «і», розтлумачивши, навіщо розпочали роботу над книгою ще під час створення фільму.

  Так ось, авторам вдалося мене заінтригувати, я навіть придбала книгу після презентації (зазвичай я книги позичаю у друзів, чи знайомих), оскільки дуже хотіла підтримати митців, до речі, режисерів за освітою, які роблять добру справу і не бояться, майже самотужки, втілювати свої ідеї. 

   Хлопці неодноразово наголошували, що чимало деталей не увійшло у лімітований хронометраж фільму, тому у книзі можна знайти все, чого бракує для повноти сприйняття сюжету у фільмі. 

    Відтак, з Бандерасом я розпочала саме літературне знайомство. Все, про що говорили автори на презентації, знайшло правдиве відображення у книзі. Військовий детектив, так визначають жанр твору Артемій і Сергій, як на мене, цілком відповідає своєму визначенню: мозок ретельно поглинав кожне викарбуване слово, пильнуючи всі зачіпки і намагаючись разом із головним героєм вирахувати диверсанта. Зізнаюся, що диверсанта я вирахувала набагато раніше, ніж це зробив Бандерас. Вірю, що, відкривши першу сторінку, лише щось занадто важливе може змусити відволіктися від книги, не проковтнувши  її  за один раз. Мушу зауважити, зважаючи на те, що твір написаний на основі реальних подій, не варто чекати від головного героя кмітливості  Шерлока Холмса чи розсудливості Еркюля Пуаро, а просто насолоджуватися живими картинами, які малює уява під час мандрівки по сторінках книги сходом України. Яскраво виписані персонажі, кожен зі своєю історією, зовнішністю та характером, доволі впізнавано викладені події, які, наприклад я, бачила у випусках новин та чула від брата, який у той час теж перебував в АТО. Словом, книга повністю задовольнила мої очікування. Настав час фільму…

   Відразу після останньої перегорнутої сторінки кинулася до перегляду фільму…  Непогана панорамна зйомка, масові сцени, актори ніби старалися грати, сюжет зрозумілий – Бандерасу необхідно знешкодити диверсанта…  Мій чоловік (актор, режисер) витримав перші 10 хвилин, потім почав скаржитися на режисуру та на акторську гру. Кілька разів я вмовляла його ще трохи затриматися перед екраном, ставлячи фільм на паузу, і зачитуючи деякі моменти з книги, коли коханий втрачав сюжетну лінію. Не буду довго  зупинятися на огляді фільму, адже чимало критиків вже писали про нього, і найбільше на горіхи дісталося сценаристам. У фільмі побратими Бандераса Говерла, Мореман та Індіанець злилися з іншими героями, втратили ідентифікацію, особливості характеру та життєвий досвід. Продавчиня Свєтка, у стрічці просто промайнула сільською продавчинею, але ж Свєтка – тут як своєрідний символ самопожертви. І не зовсім зрозуміло, чому Бандераса аж 20 років носило подалі від рідного краю, без намагання дізнатися, як живуть його рідні і друзі. А у книзі все має сенс, глибокий і зрозумілий, який у фільмі так і залишився не розкритим, а подекуди нагадував екшн-екранізацію коміксів. 

    У всій цій історії з винесенням на світ божий нотаток українських бійців, я щиро захоплююся Артемієм Кірсановим і Сергієм Дзюбою, адже, скоріш за все, коли розпочалася робота над фільмом, і професійні режисери не мали права втручатися у роботу Зази Буадзе, хлопці вирішили донести правдиву історію на широкий загал через друковане видання. 

На мою думку, аби сповна пройнятися історією Сергія Башкова, треба знайомитися з «Позивний Бандерас» у комплекті «книга + фільм», тоді отримаєте повну картину подій. 

    З чого починати, вирішувати Вам. Вірю, що можна навіть паралельно взяти до рук книгу, увімкнути фільм і, ставлячи на паузи, підчитувати відповідні розділи зі сторінок видання. 

Приємного перегляду-читання!