У вирі мистецьких подій

Український музичний гурт «Kozak System» з 259-им благодійним концертом завітав на «Родинну колиску для захисників» – подію, яку організували ТОВ НВФ «Урожай» спільно з Благодійним фондом «МХП Громаді» для українських воїнів, ветеранів та їхніх родин на території мистецького фестивалю «Крутий Заміс» у селі Мельники на Чигиринщині 24 травня 2024 року. – Сьогодні ми граємо 259-ий благодійний концерт для українців. Іноді ціна квитка є бар'єром, а  завдяки нашим друзям і партнерам з першого дня повномасштабного вторгнення «МХП – громаді» ми можемо їхати до людей безкоштовно. Такі заходи, як цей, неймовірно важливі, адже я вважаю, що психологічний стан в тилу абсолютно рівноцінний тому стану, в якому сьогодні воїни в зоні бойових дій навалюють по ворогу. Справа в тому, що це дві сторони однієї і тієї самої медалі – якщо тил буде забезпечувати передову, то передова буде ефективною; якщо передова буде усвідомлювати і відчувати, що за їхніми спинами бардак, що за їхніми спинами зневіра, за

         24 травня 2024 року вже вдруге ініціатива «Родинна колиска для захисників» згуртувала українських воїнів, ветеранів та їхні родини на території мистецького фестивалю «Крутий Заміс» у самому серці Холодного Яру – у селі Мельники на Чигиринщині задля емоційного перезавантаження та психологічного відновлення. – Спільно з благодійним фондом «МХП – Громаді» у межах програми реінтеграції та реадаптації захисників «МХП Поруч» та ГО «Патріоти рідного краю – Україна»  ми прагнемо об'єднати родини, хочемо, щоб наші військові в родинах були щасливі. Я розумію, що є душевні болі й фізичні травми, але я хотів би, щоб учасники події хоча б на певний час відволіклися від того, що болить, – зазначив ініціатор «Родинної колиски для захисників», директор ТОВ «НВФ «Урожай» Олександр Воскобойнік , додавши, що у планах  організовувати такі заходи не лише на Черкащині, а й по всій Україні.  Цього дня кілька сотень військовослужбовців та ветеранів війни мали нагоду  разом із родинами взяти учас

     Яскраве поле півоній додає барв Холодноярському пейзажу у селі Мельники, на Чигиринщині. Ідею засновника мистецького фестивалю «Крутий Заміс» та голови ГО «Патріоти рідного краю» Юрія Романчі уквітчати пагорби Холодного Яру півоніями у 2018 році підтримав директор ТОВ «НВФ «Урожай» Олександр Воскобойнік.      – Я охоче підтримав ініціативу Юрія Романчі доповнити Холодноярську красу квітом півоній, і сьогодні ми вже висадили дві з половиною тисячі цих яскравих квітів. Таку красу ми створюємо не лише для Черкащини, а й для того, щоб сюди приїздили люди як з України, так і з-за кордону після завершення війни, – зазначив Олександр Воскобойнік.      Наразі у Яру налічується 6 сортів півоній: деякі вже відцвіли, є й такі які квітуватимуть пізніше. Щороку люди з усієї України доєднуються до висадки півоній.     – Сюди приїздили люди зі Львова, Франківська, Харкова, Дніпра, інших міст, і кожен привозив півонію зі свого краю, а хто не привозив, просив розсаду у місцевих, аби все ж власно

            Попри те, що офіційний туристичний сезон у Державному історико-культурному заповіднику «Трипільська культура» розпочнеться навесні, 2 лютого 2024 року музей Трипільської культури у Легедзиному зустрічав відвідувачів із нагоди відкриття оновленої вхідної групи закладу.       – Близько двадцяти років тому приміщення фельдшерсько-акушерського пункту ми почали перетворювати на музей, а сьогодні зібралися на відкриття вхідної групи. Це один із етапів нашого тернистого шляху до майбутнього європейського музею, – зазначив, вітаючи гостей, директор Державного історико-культурного заповідника «‎Трипільська культура» Владислав Чабанюк .      За словами очільника заповідника, в районі історичної Уманщини сконцентровано біля 20 трипільських поселень, які вважаються найбільшими поселеннями ранньо-землеробського світу. Заповідник виник на місці наймасштабнішого з них, що знаходилося між селами Легедзине і Тальянки й мало площу більше ніж 450 га та досліджується вже понад 40 років. Інші

     У кожного, хто хоча б раз побував у Одесі, залишилися свої спогади, враження та асоціації про чорноморську перлину. У часи мого студентства залізничний вокзал зустрічав гостей міста відомою піснею Леоніда Утьосова, Привоз вражав особливим одеським колоритом, Дерибасівська гомоніла туристичним різномов'ям,  Аркадія паморочила голову шиком і блиском безтурботного приморського життя, –  і все це у супроводі самобутньої одеської говірки та в атмосфері унікального одеського гумору без натяку на україномовність.         Нині, у другий рік повномасштабного вторгнення, огорнуте синьо-жовтими прапорами місто-герой гоїть численні рани, завдані російськими агресорами, та завзято намагається позбутися рудиментів «руского міра», гучно заявляючи про свою українськість не лише у візуальному контексті, що неможливо не помітити, а й в багатьох інших аспектах.      – Така кількість синьо-жовтих прапорів з'явилася після повномасштабного вторгнення. Здебільшого, у центральній частині міста пр