Фестиваль театрів ляльок «Мереживо казкове» увосьме згуртував лялькарів із різних куточків України

         Черкаський академічний обласний театр ляльок свій ювілейний 60-ий театральний сезон закарбував у історії VIII Всеукраїнським фестивалем театрів ляльок «Мереживо казкове».

На особливу подію до черкаських лялькарів завітали давні друзі-театрали з різних куточків України: Вінниці, Дніпра, Житомира, Запоріжжя, Івано-Франківська, Кропивницького, Миколаєва, Полтави, Рівного, Херсона, аби потішити казковим мереживом маленьких глядачів та втамувати жагу спілкування з колегами у складний для України час.

Директорка Черкаського академічного обласного театру ляльок Любов Величко наголошує на цінності таких зустрічей, особливо для митців із прифронтових територій, яким необхідна дружня підтримка, адже творити під обстрілами можуть лише люди неймовірної сили духу, залюблені в театр і віддані глядачам. Своєю чергою гості фестивалю невтомно дякують за нагоду зібратися разом, поспілкуватися, підтримати один одного, поділитися творчістю.

Любов Величко з колективом із Запоріжжя

    – Зараз важливо бути разом. Важливо бути почутим. Важливо відчути плече поруч. І фестивалі є такою можливістю. Зараз такий час, що треба говорити не про себе, а говорити один про одного, треба бути поруч. Я безмежно вдячний Черкаському театру ляльок і його директорці Любові Григорівні Величко за цей фестиваль – він прийняв, він обігрів, він зібрав усіх докупи, щоб ми побули декілька днів разом. І це велике щастя – відчувати спільноту однодумців. Через війну, на мій погляд, наші зв'язки стали сильніші, але зустрічі рідші, і це нагода знову познайомитися один з одним, дізнатися, як ти. Це найголовніше питання, яке ставилося на початку війни, «як ти?». Зараз будь-яка зустріч, будь-який фестиваль – саме про «як ти?» і «чи можу я якось допомогти?», – поділився учасник фестивалю, головний режисер Полтавського академічного театру ляльок Сергій Смеречук.

Сергій Смеречук з колективом Полтавського театру ляльок

Для незламних херсонців, які, попри все, продовжують творити мистецтво у місті Коломия, «Мереживо казкове» стало четвертим вересневим фестивалем після XIV Всеукраїнського театрального фестивалю «Коломийські представлення»,  VI відкритого театрального фестивалю «Scene-Fest» у Кропивницькому та XХVІІ Міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії». 

– Фестиваль – це можливість керівникам і акторам поспілкуватись між собою, поділитися подіями, новинами, мистецькими знахідками. Ми в такий період живемо, що хто його знає, що буде завтра, а спілкуватись потрібно. Тож фестивалі – це, насамперед, спілкування, – зауважив керівник Херсонського академічного обласного театру ляльок Віктор Гаврилюк.  

Віктор Гаврилюк з колективом Херсонського театру ляльок

Нині театри ведуть боротьбу за своє існування разом із країною, адже багато артистів та співробітників стали на захист держави, а чимало молодих людей зробили вибір на користь закордоння. Театрали посильно волонтерять, займаються благодійністю, приїжджають до маленьких глядачів у садочки, показують благочинні вистави для внутрішньо переміщених осіб, додаючи фарб та позитивних емоцій тривожному сьогоденню. 

Хоча цьогорічний фестиваль не вирізнявся велелюдними виставами, позаяк більшість казочок поставлено на двох-трьох акторів, що потребує неабиякої майстерності та професійності, та програма театрального дійства потішила найвибагливішого глядача – від найменших до поважного віку. 

«Хитромудрий їжачок», Житомир

Перше, що впадає в око під час знайомства з фестивальним репертуаром – це тварини-хитруни, які приїхали пофестивалити: «Хитра Коза» Володимира Радька (художник Сергій Мартиненко) від Черкаського театру ляльок, «Хитромудрий їжачок» Житомирського театру (автор Олександр Кузьмин, режисер Віктор Гущин, художник Віктор Дацун) та «Лисеня-хитрун» за п'єсою латиського драматурга Валдіса Павловскіса у постановці Яни Козак із Запоріжжя.

Після показу «Лисеня-хитрун» Запорізького театру ляльок

Про хитрощі йдеться й у виставах «Котик і півник» (режисер Борис Чуприна, художниця Ольга Гоноболіна) Херсонського театру ляльок, «Веселі перегони» (автор Олександр Кузьмин, режисер Олександр Іноземцев, художник Олександр Покуца) Вінницького театру, «Коли ще звірі говорили» черкаських лялькарів у постановці Олександра Кузьмина.

«Коли ще звірі говорили», Черкаси

А «Пригоди маленького автомобільчика» Юрія Тітарова (режисер Юрій Тітаров, художник Віктор Нікітін) напротивагу вище згаданим казкам, закликають маленьких глядачів не вдаватися до хитрощів, а бути уважними на дорозі та знати правила дорожнього руху.  Всі вистави, окрім яскравої розважальної форми, несуть важливу пізнавально-виховну місію, де добро, мудрість, працьовитість і дружба перемагають зло. 

«Пригоди маленького автомобільчика», Миколаїв

Кіровоградський академічний обласний театр ляльок,  розпочавши фестиваль казкою-притчею, наповненою глибокими сенсами  «Братик-Ослик» Сергія Ковальова у режисурі Анатолія Поляка, спонукав глядачів замислитися про своє призначення у житті, надихаючи на подолання тернистого шляху заради шляхетної мети. 

– Театр ляльок – це не тільки театр для дітей. Це театр для усіх - від малих і до дорослих та людей поважного віку, адже діти сприймають ляльки, але можуть не зрозуміти суті, а дорослий глядач розуміє суть цієї вистави,  її зміст, – зауважила директорка Кіровоградського академічного обласного театру ляльок Наталія Харковенко.

«Братик-Ослик», Кропивницький

Вистава «Хлопчик-мізинчик» Івано-Франківського театру ляльок імені Марійки Підгірянки в театральній адаптації Тетяни Сільченко казок Шарля Перро і братів Грімм та постановці Леоніда Попова вразила оригінальною сценографією Миколи Данька, ляльками художника Василя Виходцевського й акторською майстерністю Ольги Гнатюк та Олександра Сизонова, які з гіпнотичною вправністю ілюзіоністів працювали з ляльками та масками, блискавично трансформуючи декорації та змінюючи образи задля казкової магії.

«Хлопчик-мізинчик», Івано-Франківськ

«Занадто довгий сон однієї холодної зими» за твором Всеволода Нестайка «Країна сонячних зайчиків» у постановці головного режисера Полтавського театру ляльок Сергія Смеречука вразила інтелегентною витонченістю та чуттєвістю.  Дуже красива постановка вселила надію, що світло здолає темряву, як у казці хлопчик Веснянка разом із сонячними зайчиками перемогли пана Морока.

«Занадто довгий сон однієї холодної зими», Полтава

– Треба кинути людям фантазію, ідеальну, неіснуючу, але прекрасну, – процитував Леся Курбаса режисер вистави Сергій Смеречук. – Мені не вистачало у повітрі невеличкого фльору надії. Ця вистава і про війну,  і про те, що відбувається з дитиною під час війни. Всі колискові і сюжет веде до надії, що колись настане день, коли ми всі прокинемося і буде перемога України.  Ми не знаємо, коли це буде, але за рахунок таких сюжетів, такої концентрації енергії, ми можемо намолити простір, і нас почує той, хто сидить дуже високо, той, хто дивиться і страждає як і ми всі.

Відома усім з дитинства казочка про ріпку у втіленні Рівненського театру (автор Сергій Брижань, режисерка Олена Ткачук) заграла, у прямому сенсі, неочікуваними барвами. Сучасна музична казка про те, як жити під одним дахом та залишитися людьми, заворожила і дітей, і дорослих. Ця постановка і підлітків змусить відірватися від ґаджетів, адже тут і зрозумілий їм сленг, і модні музичні аранжування, і кумедні мізансцени, і добрий гумор. А  фінал «Ріпки» про єднання України в одну домівку, над якою сходить українське сонце, відгукнувся щемом у серці і слізьми на очах.

«Ріпка», Рівне

– Вистава досить іронічна, гумористична, у ній багато смішних речей. Коли після повномасштабного вторгнення ми відновили репетиції, то зрозуміли, що це потрібно. Потрібно говорити про об'єднання, про те, що всі ми разом, про те, що і найменший буває найпотрібнішим, –  зазначила режисерка-постановниця Олена Ткачук, яка у виставі «Ріпка» виконала роль бабусі Стефанії. 

Відкриттям фестивалю «Мереживо казкове» стала сенсорна вистава «Хто росте в саду» Івано-Франківського театру ляльок імені Марійки Підгірянки, режисерка якої Катерина Лук’яненко взяла за основу однойменний твір письменниці Катерини Міхаліциної. Франківці першими в Україні, у межах інклюзивного проєкту «Шосте чуття», створили виставу, яку глядачі, не бачачи дійство, сприймають на дотик, смак, слух, нюх, увімкнувши фантазію та просторову уяву. Разом із головним героєм – Соловейком учасники знайомляться з навкіллям, проживають зміну сезонів, мандрують у теплі краї та повертаються на рідну землю. До речі, постановка «Хто росте в саду» Катерини Лук'яненко була відзначена Премією імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва 2023 року як перша в Україні інклюзивна вистава для дітей, юнацтва та людей з порушенням зору. «Своєю оригінальною постановкою Івано-Франківський театр ляльок крізь призму «шостого почуття» доносить до глядачів вічні цінності – любов до рідної Батьківщини, ставлення людини до природи та навколишнього світу, про пошук себе та свого місця у світі…», – йдеться на сайті Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

«Хто росте в саду», Івано-Франківськ

Упродовж чотирьох фестивальних днів одинадцять театрів плели казкове мереживо з 13 самобутніх постановок, творчо вплітаючи в мистецькі витвори любов, добро і віру в перемогу. Всі вистави уважно переглядало особливе журі – вперше в історії фестивалю «Мереживо казкове», театральні постановки оцінювало Дитяче журі, до складу якого увійшли талановиті дівчата, для яких театр – невід'ємна складова життя:  випускниці театрального відділу Черкаської дитячої школи мистецтв Дарʼя Колосова та Марія Марущак і учениця театрального відділу школи мистецтв Софія Насонова.

Журі з Херсонцями після вистави "Котик і Півник"

Попри те, що абсолютно всі театри ляльок отримали Дипломи учасників та ляльку-символ фестивалю, журі обрали переможців у різних номінаціях. 

Відтак, за рішенням неупередженого суддівства у номінації «Найкраща музика у виставі» переміг Станіслав Лозовський за музику до казки «Ріпка», Рівненський академічний обласний театр ляльок.

У номінації «Найкращі ляльки» перемогу здобув Василь Виходцевський за ляльки у виставі «Хлопчик-мізинчик», Івано-Франківський академічний обласний театр ляльок імені Марійки Підгірянки.

Визнання за «Найкращу сценографію» у виставі  «Веселі перегони» дісталося Олександру Покуці, Вінницький академічний обласний театр ляльок.

«Найкращим актором» визнаний артист Рівненського театру ляльок Юрій Татарин за роль Онука Тараса у виставі «Ріпка», а «Найкращою акторкою» стала Ольга Мельник за роль Хитрої Кози у виставі «Хитра Коза» Черкаського академічного обласного театру ляльок.

«Найоригінальніша вистава» фестивалю – «Хто росте в саду», режисерка Катерина Лук'яненко за твором Катерини Міхаліциної.

І «Найкращими виставами» на розсуд журі стали: «Братик Ослик» Кіровоградського академічного обласного театру ляльок, режисер Анатолій Поляк; «Ріпка» Рівненського академічного обласного театру ляльок, режисерка Олена Ткачук та «Занадто довгий сон однієї холодної зими» Полтавського академічного обласного театру ляльок, режисер Сергій Смеречук.