Час різдвяних історій: магію Різдва у Рівному творив «Скрудж Фест»


            Різдво – час див, здійснення мрій, любові, віри у неймовірне, наснаги на творіння добра.

Саме таке Різдво прагнули подарувати рівнянам та гостям творці Міжнародного різдвяного театрального фестивалю «Scrooge Fest».

Минулоріч після аншлагової прем'єри україно-польської вистави для сімейного перегляду «Скрудж. Різдвяна історія» на сцені Рівненського драмтеатру за легендарною повістю Чарльза Дікенса «Різдвяна пісня в прозі, або Різдвяне оповідання з привидами» народилася ідея фестивалю, яка цього року 6 грудня, у День Святого Миколая та Збройних Сил України, сповістила про своє втілення святковим відкриттям «Скрудж Фесту».

Хтось може сказати, що, коли у країні війна, то не час святкувати. Але, якщо зануритися в етимологію слова «свято» – від «світло», «святість», то все стає на свої місця, адже у християнській традиції святкувати – це не просто веселитись, а отримувати світло від Бога, очищуватись, освітлюватись.  То ж коли, як не зараз українці заслуговують на світле свято. 

Серцем різдвяного світла у Рівному став драматичний театр, очільник якого Володимир Петрів понад усе прагнув створити для містян і гостей міста справжнє свято.

– Різдво – це свято, яке об'єднує. «Скрудж Фест» не тільки заради вистав Дікенса, які йдуть на сцені. Цей фестиваль заради Різдва, заради об'єднання, – зазначив в етері радіо Накипіло лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, народний артист України, очільник Рівненського обласного академічного українського музично-драматичного театру й директор різдвяного фестивалю «Скрудж Фест» Володимир Петрів. – Все, що навколо театру, все, що у приміщенні театру, – все це заради того, аби зробити для містян і гостей міста справжнє свято. Ми наближаємо Різдво, ми йдемо до нього, але ми робимо все можливе, аби ми відчули це, аби ми почувалися святково не дивлячись на те, що в країні війна. Потрібно робити добро, особливо для військових, воно повернеться сторицею.

Власне, перед тим, як на ошатній ялинці на Театральній площі засяяли вогні, а на театральній сцені зірвала овації перша різдвяна історія Скруджа від Рівненського театру, Митрополит Рівненський і Острозький Іларіон у Храмі Мельпомени розповів про таїнство Різдва, принагідно зауваживши, що церква  – це храм духу, а театр сьогодні став храмом для душі.

Упродовж п'яти основних днів «Скрудж Фесту» кожен міг знайти відраду для своєї душі, адже організатори попіклувалися, аби програма фестивалю задовольнила абсолютно всіх – від малого до старого, і навіть песикам були раді на фестивальних подіях.

За задумом ідейного натхненника «Скрудж Фесту» – українського блогера, автора проєкту «Театральна риболовля» Сергія Винниченка, Міжнародний різдвяний театральний фестиваль «Скрудж Фест», насамперед, про дослідження з самобутньою філософією. 

– Я досліджую театр. У 2023, 6 грудня, Рівненський драмтеатр відкрив низку прем'єр українських театрів за Дікенсом, і раніше такої концентрації не було. Моя версія, що на 2023 рік прийшлося два Різдва в Україні – за старим церковним календарем і за новим стилем, а театр підсвідомо це підхопив. Ми проводимо фестиваль не заради популяризації англійського персонажа, а ми проводимо дослідження, як Скрудж трансформується від початку історії до свого стану Скруджа в кінці, бо так само і ми не знали нічого про Різдво, потім розібралися в ньому, потім почали відроджувати в ньому своє пракоріння, – окреслив філософію фестивалю Сергій Винниченко. – «Скрудж Фест» закріпився на трьох китах. У мене був задум, вийти з теології Різдва – митрополит Іларіон розповів, чому ми його раніше не святкували, не помічали; дослідити культурні традиції, що блискуче зробила під час лекції  «Різдво: міф, сюжет, бренд, культ» кандидатка філологічних наук, літературознавиця Дар'я Москвітіна. Друга частина дослідження присвячена людині, яка створила Різдво, Дар'я Москвітіна підсвітила постать Чарльза Дікенса, ознайомила з тодішніми традиціями, відкрила контекст визнання Різдва. І по-третє, ми досліджували місто Рівне, рівненських виробників.  Рівне – це неймовірний край. На фестивалі ми послухали історію одного рівненського фамільного фортепіано, побачили гастрономічно-поетичний перформанс «Ясла нашої перемоги» з дегустацією поліських традиційних страв. «Скрудж Фест» став магнітом. Саме на фестивалі вдалося зібрати всіх виробників в одному місці, а подарункові циліндри, наповнені рівненською продукцією роз'їхалися в різні міста України та закордоння репрезентувати місцевих виробників. Для того, щоб все це переплести, треба було вигадати, структурувати і наповнити концептуальним наповненням.

Концептуальне наповнення виявилося по різдвяному щедрим – кожного дня фестиваль захоплював, дивував, огортав турботою і теплом, залюблював все більше і більше. Безліч яскравих елементів склалися у дивовижну мозаїку «Скрудж Фесту».

Ефектний, пронизаний символами, логотип фестивалю авторства художника-оформлювача Рівненського драмтеатру Анатолія Штенька увібрав у себе філософію перетворення і плинності часу.

За словами Анатолія Штенька, пісочний годинник символізує життя як проміжок часу, під час якого людина набуває певного досвіду та пізнає життєві цінності. 

Здавалося, організатори продумали найдрібніші деталі: посеред площі красувався різдвяний бичок-Скрудж у циліндрі, з яким охоче фотографувалися гості фестивалю; навкруж ялинки розгорнувся різдвяний ярмарок – у дерев'яних будиночках, оздоблених впізнаваними силуетами Лондона з рівненської Різдвяної історії, місцеві виробники пропонували смаколики; погрітися можна було біля циліндрових-ватр, створених рівненським ковалем, а вхід до театру прикрасили 33 фетрові циліндри-ліхтарі. На першому поверсі театру рівненьські майстри і майстрині пропонували розмаїття унікальних авторських виробів, а в самому театрі антикварні меблі, понад сторічне фортепіано та родинний рояль Володимира Петріва переносили відвідувачів у паралельний чарівний вимір. 

Оскільки театральний фестиваль названий на честь чи не найвідомішого літературного персонажа, який асоціюється з Різдвом, Ебенезера Скруджа, впізнаваність якого гарантує англійський капелюх-циліндр, то невід'ємним атрибутом події виступив саме циліндр. Металеві циліндри слугували за основу декорацій круглого столу блогерів, лекцій, творчих зустрічей і презентацій; гостинці з фестивалю учасники везли додому теж у циліндрах із легкого металу, циліндри-ватри, циліндри-ліхтарі, фестивальні кавові горнятка, звісно, теж мали форму циліндрів. У магазині авторських екосувенірів з власною мінікондитерською «Творча оселя» можна було поласувати пряниками-циліндрами з написом «Скрудж Фест» та авторськими тістечками-циліндрами «Скрудж», адже наповненням фестивалю циліндровою атрибутикою займався засновник «Творчої оселі», художник-оформлювач Рівненського драмтеатру Олексій Огонь.  

– Я за любий «двіж» стосовно Рівного. Мені дуже імпонують такі речі.  Циліндри-стаканчики, циліндри-ліхтарі, циліндри-вогнища… Є багато ідей, які, сподіваюся, втіляться наступного року. Наприклад, я дуже хочу величезний циліндр – понад три метри на даху театру, і думаю, що ця ідея втілиться. Я хотів, щоб всі ходили у циліндрах, щоб Театральна площа перетворилася в куточок Англії в об'єднанні з українськими вишиванками. Моя основна мрія – щоб фестиваль переріс у різдвяне свято. Тому з циліндрами-ідеями ще не закінчено, але це вже впізнається, – висловив побажання на майбутнє Олексій Огонь.

До запалення різдвяних вогників на святковій ялинці на театральній площі змайстрували загін для ягнят, а поміж містян прогулювалися персонажі Різдвяної історії Дікенса, своєю появою руйнуючи просторові бар'єри. 

Географічні ж перешкоди завзято подолали колективи-учасники фестивалю: своїми різдвяними історіями, окрім господарів «Скрудж Фесту», на сцені Рівненського драмтеатру ділилися: театр «Affetto» з німецького міста Ессен, театральна студія «ОнгЪл» із Болграда Одеської області, Театр Молоді «Silentium» із Калуша та «Драміком» із Дніпра. На фестивалі також приїхали гості з Польщі, незламних міст Херсона та Харкова, із Запоріжжя, Хмельницького, Києва, Черкас та інших куточків України.




      Важко уявити, яка титанічна командна робота, яка організаторська майстерність стоїть за лаштунками «Скрудж Фесту», просотаного легкою аурою фестивалю та святковою атмосферою Різдва.

9 місяців ретельної підготовки, стратегічних сесій, вибудовування концепції, об'єднання влади, бізнесу і культури під, вже магічним, циліндром Скруджа створили справжню Міжнародну Різдвяну історію, якою крізь час надихнув Чарльз Дікенс. 

– Рівне має стати різдвяною столицею України, – так 9 місяців тому про задум організувати у Рівному тематичний театральний фестиваль сказав директор Рівненського драмтеатру Володимир Петрів, і перший впевнений крок, чи то пак, квантовий стрибок, у Різдво вже зроблений.

– З того що ми напланували, змогли реалізувати лише маленьку частинку. Навіть, якщо нас зараз посадити, заклеїти роти і не давати можливості щось нове креативити, то з того, що ми вже нагенерували за час підготовки цього фестивалю, можна виконати наповнення ще одного повноцінного фестивалю. А виходячи з того, що в грудні вже заявлена прем'єра «Різдвяної пісні» в Полтавському театрі Гоголя, в Одеському театрі Василька, НАОНІ робить програму за Різдвяною піснею, Хор «Хрещатик» – у нас вже навіть абсолютно нова без повторів програма з виставами може бути. А ще долучаться іноземні колективи..., –  підсумував перший Міжнародний різдвяний театральний «Скрудж Фест» його ідейний натхненник Сергій Винниченко.

Перший Міжнародний різдвяний «Скрудж Фест» яскраво заявив про себе, наповнивши душі, як і було задумано, духом Різдва, а різдвяні зірки цього фестивалю запалали у серці кожного учасника, гостя, творця, аби ділитися цим вогнем з рідними, друзями, знайомими в Україні й за її межами.



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

«Доця» – книга одночасно і про війну, і не про війну

«Лимерівна» Сергія Павлюка феєрично зафіналила гастролі гоголівців у Черкасах

«Доки світло не згасне назавжди» Кідрука – реальний роман про реальність у реальності