У вирі мистецьких подій

         Драмою «Лимерівна» за однойменною п'єсою Панаса Мирного у постановці заслуженого діяча мистецтв України Сергія Павлюка завершилися чотириденні гастролі Полтавського театру імені Миколи Гоголя у Черкасах. Саме «Лимерівна», після бурхливих оплесків, вигуків браво, щемливої промови майстрині режисерського курсу Сергія Павлюка Ніни Миколаївни Гусакової та завіси, не випустила глядачів зі своїх обіймів, за півтори години оповивши, як мотузкою, людську свідомість, зануривши, ніби в глину, у своєрідний транс… У виставу хитромудрим мереживом символів майстерно вплетені людські чесноти і пороки, щирість почуттів і жага наживи, злети мрій  і земне тяжіння реалій. «Лимерівна» порушує безліч питань, які в плині часу не втрачають своєї актуальності, тому ні костюми, ні сценографія, ні співи не відмежовують сучасників від сценічного дійства. Чи приведе традиційна українська толока, яка за звичаєм покликана згуртованою роботою упорядкувати обійстя, до ладу особисте життя толокувальників?

Після театрального успіху абсурдистських «Носорогів» Ежена Йонеско та видовищного Шекспірівського Макбета головний режисер Черкаського театру Шевченка Станіслав Садаклієв взявся за сценічне втілення натуралістичної драми шведського драматурга Августа Стріндберґа «Фрекен Жюлі». Попри те, що п'єса була написана у 1888 році та зазнала деяких змін, продиктованих тогочасною цензурою, вже понад сто років вона не сходить зі світових театральних підмостків та не втрачає привабливості для кінотворців.  Певно, недарма американський драматург Юджин О'Ніл зазначав, що Стріндберґ «досі зостається найсучаснішим із сучасників, найвидатнішим тлумачем театру характерних духовних конфліктів, що складають драму – криваву драму – нашого теперішнього життя».  За словами Станіслава Садаклієва, саме  одвічні конфлікти, якими наскрізь пронизаний твір драматурга ХІХ століття, спонукали сучасного режисера  поділитися з нинішніми глядачами своїм баченням історії. – «Фрекен Жюлі» – насамперед, про людину,

            11 квітня 2024 року Херсонський театр імені Миколи Куліша представив у Черкасах моновиставу Сергія Павлюка «Буде тобі, враже, так, як відьма скаже» за п'єсою Олени Маляренко. Херсонська журналістка, письменниця Олена Малеренко, перебуваючи в окупації, фіксувала події, життєві історії поневоленого міста, які знайшли відображення у низці її поезій та новел. Ці оповіді й лягли в основу п'єси «Протитанкова відьма», яку авторка написала на прохання генерального директора Херсонського театру імені Миколи Куліша Олександра Книги.  – Вирвавшись з окупації, я кілька місяців жив у Львові і продовжував слідкувати за тим, що відбувається у рідному Херсоні. Тоді я побачив ці новели про пригоди жінки в окупації, у яких письменниця стібеться з орків. Пізніше ми познайомилися з Оленою, і я запропонував їй написати п'єсу. Це реальна історія всього того, що відбувалося в Херсоні: спочатку захоплення, потім затоплення, випробування вогнем, водою. Героїня п'єси, коли відійшла в

  Наразі у Черкаському театрі Шевченка проходять фінальні репетиції перед прем'єрним показом нової роботи головного режисера Станіслава Садаклієва «Макбет» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра.  За словами режисера-постановника, у п'єсах Шекспіра порушуються ті проблеми, які є актуальними й для сьогодення, саме тому питання вибору матеріалу не поставало. – Направду, я здивований, що можна так глибоко і точно прописувати драматургію, попри те, що це було 400 років тому. «Макбет» – моя улюблена п'єса Шекспіра, у ній на поверхні лежить жадоба влади, але суть у тому, як в системі влади відбуваються різні метаморфози з людьми. Ця тема мені цікава, оскільки вона стосується не лише влади в понятті державного рівня, а й того, як влада впливає на людей. Мені цікавіша Людина і те, що з нею відбувається у цій  системі – людина, яка отримує владу, і ті люди, які перебувають в ній – що з ними стається, як вони приймають рішення, як вони вибирають свій шлях:  куди йти, за ким йти,

Фото Євгена Педіна        15 – 17 грудня 2023 року мистецька ініціатива «Драма-спринт» вдруге об'єднала театральну спільноту України у столичному Театрі Драматургів. Цьогоріч упродовж трьох днів у форматі зрежисованих акторських читань відбувалася презентація драматургічної збірки «Драма Панорама 2023», до якої увійшли десять п'єс-переможниць трьох національних та двох міжнародних драматургічних конкурсів: «Драма.UA», «Тиждень актуальної п’єси», «Липневий мед», «Aurora» (Польща) та «Reboot Festival» (Велика Британія).         – У цьому році ми видали, на мій погляд, унікальну книгу – Антологію сучасної драматургії – це п'єси переможниці драматургічних конкурсів 2023 року. Насправді такого ще ніхто не робив, хоча, я думаю, що давно вже пора. Ми зробили це вперше, і я дуже сподіваюся, що ця збірка стане щорічною. Ми хотіли повернути драматургію у літературне поле, бо вона з нього виключена, її мало видають, її майже не читають. Після столиці, ми плануємо презентації цієї книг