«Мистецтво, народжене війною»: Театр Ветеранів представив «Енеїду» незламних у Черкасах
Військовослужбовці, ветерани російсько-української війни з ампутаціями та важкими ураженнями, попри фізичні травми, оволоділи акторським мистецтвом, аби не лише продемонструвати дивовижну силу волі, а й вразити глядачів своїми талантами, пластикою, музичним даром, транслюючи особистий досвід, емоції, переживання, віру і жагу до життя.
– Театр Ветеранів – це насамперед реабілітація мистецтвом, у нашому випадку реабілітація через театр. Ми пройшли разом із побратимами і посестрами непростий шлях, підтвердженням цього є теплі відгуки глядачів у Києві, в Чернівцях, у Черкасах. Сподіваюся, що досвід Театру Ветеранів буде цікавим в усіх містах України і закордоном. Люди власним прикладом підтверджують, які цінності вони виборюють, які сенси, заради чого живуть. Це надзвичайно мотивуюча, надихаюча історія повернення собі якості життя. Я захоплююся роботою нашої команди і дуже мрію про те, що наступна прем'єра відбудеться в рідному Бахчисараї, – зазначив художній керівник Театру Ветеранів, військовослужбовець, актор, режисер Ахтем Сеїтаблаєв.
Поштовхом до створення Театру Ветеранів стало особисте спостереження начальника відділу комунікацій Командування Сил ТрО ЗСУ, полковника Олексія Дмитрашківського наскільки суспільство в Україні не готове гідно зустрічати своїх героїв, своїх ветеранів, стати для них підтримкою і опорою, якої їм не вистачає. Досвід інших країн, де є культура поваги до ветеранів, проєкти з адаптації військових до цивільного життя, надихнув військовослужбовців – Олексія Дмитрашківського, режисера, актора Ахтема Сеїтаблаєва, драматурга Максима Курочкіна та спільнонодумців на втілення ідеї реабілітації ветеранів мистецтвом, донесення їхніх історій українцям і світу.
– Першочерговим задумом було зібрати ветеранів і навчити їх писати п'єси, тому що найважливіше для наших ветеранів – це бути почутими. Історії, які мають наші ветерани, це саме та історія, з якої складається сьогоднішня війна. І кожна історія унікальна. Не існує окремих історій окремих людей – існують історії, які складаються в історію підрозділу, а з історії підрозділу пишеться новітня історія України, тобто історія цієї війни, – зауважив один із співзасновників Театру Ветеранів Олексій Дмитрашківський.
У пілотному проєкті курсу драматургії, який ініціювали відділ комунікацій Командування Сил ТрО Збройних сил України (ТРО Медіа) спільно з Театром драматургів у 2024 році, взяли участь 17 ветеранів, чиї історії після освітньої програми прозвучали на Фестивалі перших п'єс у вигляді перформативних читань, ескізів та навіть вистав, втілених фаховими режисерами. З кожним роком Фестиваль перших п'єс масштабується і розширює географічні горизонти – голоси ветеранів і ветеранок зазвучали у професійних постановках зі сценічних майданчиків багатьох українських театрів і досягли закордоння.
– Для мене особисто кожна історія ветерана – це та історія правди, яка має право на життя. Історії ветеранів – це те, що складає правдивість пережитого, і тих реалій, у яких були ці люди. Тому для мене особливо важливо, щоб вони мали можливість розповісти і сучасникам і наступному поколінню саме цю історію, – наголосив Олексій Дмитрашківський.
Саме «Енеїда» Івана Котляревського надихнула співзасновників Театру Ветеранів, художнього керівника Ахтема Сеїтаблаєва, режисерку Ольгу Семьошкіну та учасників проєкту на створення флагманської вистави, яка б слугувала взірцем незламності духу, віри і життєствердження. Події класичного сюжету Івана Котляревського переплітаються з реальним досвідом війни – ветерани та військові акторською грою, пластикою, музикою, співом говорять про пережите: про втрати, силу, пам’ять, життя після фронту і пошук себе у сьогоденні. Завдяки системній підтримці генерального партнера – Благодійного фонду «МХП-Громаді» «Енеїда» Театру Ветеранів запрошує суспільство до діалогу, який у часи війни надважливий для пошуку точок дотику цивільного світу з воєнним.
– За цей час, поки ми понад рік готували виставу, ми пройшли через особисті трагедії, болі, радості. Під час репетицій у нас з'явилася родина – дні народження – разом, сльози – разом, радості – разом. Наша маленька перемога – це створена вистава, і віра, що те, що ми робимо з вами тут, дає віру тим, хто стоїть за нас. Їм потрібна наша віра. Наша вистава – це життя. Наша б родина сказала: «Живіть кожен день в щасті, тоді ми подаруємо багато-багато цікавих моментів один одному», – наголосила режисерка-постановниця, головна балетмейстерка Національного театру імені Івана Франка Ольга Семьошкіна.
Учасник Театру Ветеранів Андрій Онопрієнко, який повністю втратив зір після важкого поранення у бою під Авдіївкою, зізнався, що не мав уявлення, що може незряча людина робити на сцені, та нині своїм прикладом мотивує інших, демонструючи володіння чималими обсягами тексту у ролі оповідача, виняткове відчуття простору і почуття гумору.
– У нас дуже крутий колектив. Ти завжди відчуваєш плече підтримки. Це такий емоційний стан, що не передати словами. Навіть, якщо ти приходиш в дуже поганому настрої, то з репетиції йдеш з такою усмішкою від вуха до вуха, що люди дивуються, коли бачать. Театр ветеранів – це трохи більше навіть за життя, бо своїм прикладом ми мотивуємо таких самих ветеранів – тих, хто втратив зір, у кого ампутація, інших, що життя на цьому не закінчується, – запевнив Андрій Онопрієнко.
Український лірник, майстер із виготовлення рідкісних музичних інструментів, ветеран Тарас Козуб, який внаслідок поранення у бою біля Роботиного втратив ліву руку, в «Енеїді» не лише виходить на сцену актором, а й грає на улюбленій лірі.
– Театр Ветеранів дає мені як лірнику авдиторію, можливість самореалізації. До Великої війни, я в театрі не виступав, хоча завжди був поруч з мистецтвом, з музикантами. Для мене було шоком, коли я відчув, що сцена – це те місце, де ти нікого не обманеш. Тобто, як би ти не намагався, якщо ти цього не прожив, ти це не зробиш. Якщо ти не розумієш, що ти хочеш зіграти, то ти його не зіграєш. Сьогодні людству з досвідом не можна чогось нав'язати словами, чи костюмами, чи штучними елементами – люди читають емоції, вони все бачать, – переконаний Тарас Козуб, висловлюючи вдячність режисерці «Енеїди», хореографині Ользі Семьошкіній за те, що втримала колектив у важкі моменти, знайшла індивідуальний підхід до кожного, надихнула своєю вірою і силою волі.
Роман Трохименко – морпіх, учасник Революції на граніті, Помаранчевої революції та Революції гідності у фінальних сценах «Енеїди» ділиться особистою історією – історією втрат та вибору на користь життя. Смерть дружини від ковіду, три поранення, ампутація ноги не зламали дух воїна. У Театрі Ветеранів військовий зустрів справжніх людей, які допомогли йому відчути тепло, щиру підтримку, терапевтичну силу мистецтва, повернувши смак життя.
Військовий медик, ветеран Наталія Плохотнюк змінила вчителювання на військову справу ще у 2014 році, за її словами, тікаючи від самотності – донька виросла, внуки підростають. Театр Ветеранів став для захисниці справжньою точкою опори й простором своїх людей.
– Театр Ветеранів – для мене більше, ніж родина. Тут люди, яким можна довіряти, з ними можна творити, вони говорять те, що думають. Театр Ветеранів – це можливість бути собою і не потрібно весь час прикидатися. Ти – серед таких, як сама, і підтримка, звичайно, колосальна, – пояснила Наталія Плохотнюк.
Начальник відділу комунікацій Командування Сил ТрО ЗСУ, полковник Олексій Дмитрашківський акцентує, Театр Ветеранів поєднує арттерапію та театральне мистецтво, створюючи платформу для самовираження та соціальної адаптації.
– Основна мета Театру Ветеранів – продемонструвати кожному із нас і світові, що життя триває, що травми – не вирок. Не втомлююся повторювати: Театр Ветеранів – це не про жалість, це про неймовірну жагу до життя, – підсумував Олексій Дмитрашківський.
Зі свого боку голова Ради розвитку громад Благодійного фонду «МХП-Громаді», депутатка Черкаської обласної ради Тетяна Волочай висловила мрію – щоб можливість зцілюватися й відкриватися через мистецькі практики була у кожного ветерана в кожній українській громаді.
– Коли захисники вплітають власні історії про досвід війни в класичний сюжет, коли їх чують глядачі, вони трансформують свій стан і світосприйняття. Так відбувається терапія через мистецтво. Для нас, цивільних, Театр Ветеранів – це можливість контактувати зі справжньою реальністю, тримати її у фокусі уваги та будувати міст між різними досвідами в країні, – зазначила Тетяна Волочай.
Світлини Дар'ї Корнієнко
Коментарі
Дописати коментар