У вирі мистецьких подій

           4 березня 2023 року на сценічному майданчику Київського камерного театру «Дивний замок» (Театр на СОЛОм'янці) відбулася прем'єра вистави «Я-НОРМ» за п'єсою Ніни Захоженко у постановці Алекса Боровенського.   «Історія підліткового дорослішання країни», уособлена в чотирьох старшокласниках із Бучі, розгортається перед глядачами, відлунючи власними спогадами, емоціями, історіями…     Сімнадцятирічні Майк, Ліза, Саша і Даша 23 лютого, як завше, проводили разом час на місцевому стадіоні: спілкувалися із притаманною підлітковому віку безпосередністю, виявляли симпатію, співали пісні, жартували, будували плани на майбутнє, ділилися мріями.     Ранок 24-го лютого зруйнував плани, мрії, долі; війна розділила життя на «до» і «зараз»… І у той час, коли дорослі намагалися врятувати родину, підлітки залишилися сам на сам зі своїми страхами, нерозумінням навколишніх подій, несприйняттям жахливих реалій та усвідомленням цілковитої залежності від батьків, які вирішують їхню дол

       Війна непрохано внесла корективи в життя українців, підступно руйнуючи будівлі, родини, долі, мрії, безжально відтинаючи гострим лезом зв'язки з домівкою, улюбленою роботою, рідними, друзями... Війна не зважає на достаток, на статус, на вік чи на стать. У війни свій сценарій і свої ролі... Актриса Анна Німайєр приїхала до Черкас з Маріуполя, де випускниця Дніпропетровського театрально-художнього коледжу від 2008 року, з кількарічною перервою, служила Мельпомені в Маріупольському драматичному театрі. Успішно пройшовши конкурс на посаду артистки драми в Черкаський театр Шевченка, Анна Німайєр стрімко влилася в театральний колектив, втіливши півдесятка ролей упродовж декількох місяців. Наразі акторка готується до першої в її творчій кар'єрі ролі історичної постаті зі світовим ім'ям –  Лесі Українки.   – Роль Лесі Українки для мене дуже відповідальна. Готуючись до репетицій, я багато перечитувала, передивлялалася відео, вслухалася в запис її голосу, спілкувалася з режисе

           Заслужений діяч мистецтв України Сергій Павлюк на запрошення керівництва Черкаського театру Шевченка завітав до міста для поновлення своєї студентської дипломної постановки «Дума про братів Неазовських» , аби після майже восьмирічної перерви глядачі відчули силу слова Ліни Костенко в рідному театральному просторі. – Це моя перша праця в театрі. Відтоді упродовж 18 років я здійснив 118 постановок. Мені, звичайно, приємно, але досить дивно, коли в театрі йде робота 18 років, враховуючи, що ти робив її, коли був молодим режисером – було інше покоління, інша музика, інші події. І зараз, через 18 років, виявляється, що твоя вистава ще є в репертуарі, її ще не списали, – ділиться Сергій Павлюк. Режисер зізнається, що було лячно починати першу репетицію, дивитися, що залишилося від вистави. Та попри те, що востаннє «Думу про братів Неазовських» грали близько 5 років тому, актори нічого не забули, емоційно вразивши постановника.  – На першій репетиції ми не виставляли світло,

     Черкаська художниця Ольга Курська від повномасштабного вторгнення намагається закарбувати на полотнах знакові події незламної боротьби українців. Поміж волонтерством, викладанням у художній школі, благодійними заходами та буденними справами мисткиня встигає вдихнути у свої роботи надію і віру у беззаперечну перемогу України. – Я пам'ятаю, що перші чотири дні я не дозволяла собі малювати, відчувала потребу кудись бігти, допомагати, робити щось активне: робити бандеросмузі, протитанкові їжаки, насипати пісок для укріплень. Це здавалося набагато важливішим, ніж малювати. Плетучи вдень маскувальні сітки, а вночі без перестанку гортаючи стрічку новин, десь день на п'ятий я вирішила почати малювати, аби не збожеволіти, аби кудись направити енергію, яка накопичувалася, – згадує Ольга Курська. Так з-під пензлика художниці, у перервах між плетінням сіток та кікімор, на одинадцятий день війни водночас з'явилися дві перші картини серії «Хроніки Перемоги», на яких родина Хом'

       Вже втретє ГО « Поклик Яру » влаштувала Зимовий похід імені Юрія Горліса-Горського, аби  вшанувати пам'ять воїна УНР, автора роману « Холодний Яр » ,  незламних героїв холодноярців,  повернутися до джерел української культури, історії та продемонструвати учасникам красу і силу Холодного Яру. Комендант події Нікіта Чевіров із позивним Лінгвіст не втомлюється оповідати історію потрапляння Юрія Горліса-Горського в Холодний Яр, коли 20-ти річний хорунжий з офіцерським званням Богданівського кінного полку імені Чорних Запорожців занедужав під час Першого зимового походу Армії УНР. Після того, як черниці Мотронинського монастиря поставили Юрія на ноги, він залишився в Холодному Яру та продовжив свою діяльність у статусі повстанця.        – Юрій Горліс-Горський дійсно йшов у Першому зимовому поході армії УНР, але жодної нагороди не отримав, адже наприкінці походу вже перебував у лавах холодноярців. Відтак, ми організовуємо цей зимовий похід, насамперед, з метою привернення уваги