Таємничий світ української вишивки
Вишиванка — поема життя,
Закодована вічність в узорах .
Їй ніколи нема забуття:
Геній Роду не стерти на порох!
Лель-Анатолій Загрудний
Чи знаєте Ви чому весільний рушник ні в якому разі не можна виносити з дому, з чого робили першу пелюшку для новонародженого, яка традиційна дитяча вишивка або як візерунок на вишиванці змінювався разом з долею господаря?
Той, хто відвідав цікавий інформативний майстерклас-лекторій Вікторії Кондисенко з української вишивки, вже отримав відповіді на ці та інші запитання.
Загалом наша зустріч набула певної магічної атмосфери, оскільки українська вишивка просякнута символізмом, віруваннями в потойбічні сили та материнськими молитвами.
Цього разу Вікторія нам розповіла про весільний рушник та українську сорочку.
У наш час молодята стають на весільний рушник під час шлюбної церемонії, та ще й поспішають зробити це наввипередки, бо, за повір’ям, хто перший стане, той в сім'ї головувати буде.
А ми дізналися, що традиція ця запозичена, адже в українській родині весільний рушник за поріг дому виносити не можна. Вишивали особливий рушник з родинним деревом лише вдома і батьки нареченої благословляли молодих у світлиці, після чого цей сімейний оберіг ховали від сторонніх очей, аби ніхто не зміг наврочити новоствореній родині.
Молодят ми одружили, про родинні дерева, які вишивали на весільних рушниках поговорили і дочекалися народження дитини… Поступово розмова перейшли до «другого тіла» людини, саме так наші пращури називали сорочку. Першу пелюшку малюкові робили з подолу маминої сорочки, аби продовжити духовний зв'язок з ненькою, а першу сорочечку шили з крижми, яку на хрестини приносила хрещена мати.
Своєрідним оберегом малюкові слугував червоний пасок або нитка червоного кольору, символу сонця – життєдайної енергії, якими оперізували дитячу білу сорочечку.
Цікаво, що традиційної дитячої вишивки немає, адже дитинка повинна досягти підліткового віку для того, щоб мати чи бабуся взялися вишивати на сорочці долю. Українська вишиванка росла і змінювалася разом з людиною. Цікава, неповторна, магічна символіка народної вишивки сягає ще язичницьких вірувань з поступовим вплетенням християнських канонів. Сорочки молодих хлопців та дівчат набували нових візерунків та кольорів разом зі зміною їхнього статусу.
Крім того, я захоплено роздивлялася мистецькі роботи, якими люб'язно дозволили помилуватися справжні майстрині, присутні на нашій зустрічі.
Після того, як ми озброїлися знаннями про українську символіку та силу думок, всі бажаючі мали чудову нагоду почаклувати над вишиванням невеличких сувенірів-оберегів.
Важко передати словами всю палітру емоцій та вражень від цієї зустрічі. Приходьте і переконайтеся самі!!!
Публікації: Місто на Че, Вчасно
Коментарі
Дописати коментар