"І швець, і жнець, і на дуді грець" - Черкаський Театр Шевченка продовжує дивувати своїх шанувальників

Актори Черкаського Театру Шевченка колядували, щедрували, водили козу, втілювали вертеп, співали іноземними мовами, танцювали запальні танці, словом, демонстрували свої безкраї таланти в межах феєричного театралізованого дійства просякнутого народним колоритом.

    У день Водохреща святковою «Колядою» черкаський театр відзначив завершення низки традиційних українських новорічних празників: Різдво Христове, Святого Василя та Святе Водохреща.

Віковічні язичницькі традиції, культи і свята поволі перейшли у християнську релігію, зазнавши певних метаморфоз, але не втративши свого коріння та значення, гармонійно синтезувавшись у сьогоденні. 

   Наші пращури здавна величали народження Сонця, яке було пов’язане із сонячним богом – Колядою, а з християнською вірою на місце Коляди прийшло Різдво Христове, поєднавши старовинні звичаї.

Тож, різдвяна «Коляда», створена заслуженим діячем мистецтв України, директором-художнім керівником Петром Ластівкою та надзвичайно талановитим колективом Черкаського Театру Шевченка, демонструє багату палітру українського мистецтва, самобутніх традицій та народної творчості.

    Глядачі в залі переживали кожну емоцію, якою щиро ділилися актори. Хтось згадував часи, коли колядники ходили від хати до хати віншуючи господарів дому, а в господі збиралася вся велика родина за святковим столом із традиційними дванадцятьма стравами. Маленькі театрали із захватом спостерігали за витівками брикливої кози та залюбки пригощалися духмяним короваєм. А дехто, не в змозі залишатися байдужим до дійства, що розгорталося на сцені, замислювався над тим, як було б добре відновити та популяризувати наші українські народні традиції.

        

Пісня «Спи Ісусе» у виконанні заслуженої артистки України Наталки Мамалиги розчулила до сліз, а невгамовна енергія, яку випромінювала Галина Купрієнко (Прохорчук) досягала самого серця, викликаючи посмішку та даруючи відчуття радості й щастя.

    У другій частині різдвяної «Коляди» на глядачів чекав несподіваний сюрприз. Актори Черкаського Театру Шевченка влаштували яскравий концерт, у якому перепліталися рідні українські мелодії зі знайомими зарубіжними хітами. Актори та балет театру блискавично перевтілювалися, до невпізнання змінюючи образи та демонструючи глибини своїх талантів під неймовірне звучання оркестру Черкаського театру під керівництвом заслуженої артистки України неперевершеної Олени Бєлкіної.

    Чесно кажучи, у мене особисто, було бажання тривалий час тішитися тими емоціями та враженнями, якими збагатила перша частина театрального дійства. Дуже хотілося вийти з перегляду, обережно несучи з собою самобутній український мистецький скарб, плекаючи його, голублячи в думках та серці. Зануритися вдома в історичні дописи, пошукати тексти почутих пісень, згадати родинні традиції.

Натомість, естрадний концерт занадто швидко опустив з небес на «землю грішну», доволі спритно витіснивши таке рідкісне, дорогоцінне духовне піднесення.

У режисера постановки, звісно, своє бачення і він відчайдушно намагався дати глядачам і хліба, і видовищ. Та от, саме цього разу, я б сповна наситилася духовним хлібом без будь-якої феєрії.

Світлини: Олександр Філімонов