Авторки «Бойфрендз»: Для кожного, хто прочитає, мелодія збірки звучатиме по-своєму

    Книга у рожевій обкладинці з інтригуючою назвою «Бойфрендз» видавництва Брайт Букс по-жіночому струнка і з великим серцем, у якому вистачило місця для 13 особливих історій 13 авторок. Свою першу збірку оповідок про кохання, що упродовж двох років вперто торувала дорогу в світ, презентувати до Черкас завітали чотири чарівні письменниці: Слава Світова, Марина Єщенко, Ірина Лісова та Даша Непочатова.

    Про унікальність збірки, її тернистий шлях до читача, приховані сенси чортової дюжини історій йшлося під час презентації першого зимового дня у книгарні «Буквиця».

    Насамперед гості представили черкасцям не одну, а аж дві книжки, обкладинки яких так і запрошували до гри «знайди десять відмінностей». На перший погляд близнючки, але, придивившись, можна зауважити різні відтінки рожевого кольору палітурок, відмінна стилістика напису назви та дещо інше пояснення, про що ж «Бойфрендз». За словами авторок, книга мала побачити світ у синіх обладунках, а стала рожевою. До того ж, авторська палітурка зазначає, що в збірці 13 історій про жінок, чоловіків і динозаврів, у той час, як на думку видавців, «Бойфредз» – це «Історії про жінок та їхнє пристрасне, ніжне, безглузде й солодке кохання».

Фото з Facebook

–          Першочергово ми хотіли англомовна назву, у результаті – з’явилася транслітерація. Ми вже жартували, що назвемо збірку «Колишні», «Хлоці», «Пацики», «Чоловіки», «Парубки», – поділилася історією народження назви, ідейна натхненниця збірки Слава Світова. – Оскільки ми всі живемо в сучасному суспільстві, де повсякчас звучать іноземні слова на кшталт: колаборація, гелікоптер, коворкінг, то ми подумали, що слово бойфрендз впізнає жінка будь-якого віку. І однозначно, ми чітко знали, що це жіноча авдиторія, але не зовсім розуміли якого віку. Було б цікаво дізнатися, чи це буде цікаво читати дівчинці підлітку, так само як жінці за 50.

Письменниці розповіли, що ідея такої збірки виникла два роки тому, і пішло не так багато часу на те, щоб зібрати товариство з тринадцяти авторок та написати оповідання. Навіть знайшли видавництво, яке пообіцяло надрукувати книгу, але спочатку видавці вирішили відредагувати тексти, навіть занурившись у смисли і сенси, які вкладали літераторки.

Фото з Facebook

    –     У нашій збірці є оповідання як відомих авторок, так і початківців. І тоді стояло на вагах, чи готові ми піти на компроміс, на зміну своєї історії. Ми увійшли в таку сенситивну фазу, коли нас можуть надрукувати, але чи готові ми змінити наші творіння. Коли ми зрозуміли, що наш рукопис ґвалтують, ми його відкликали і з гордо піднятою головою пішли шукати іншого видавця. І згодом, два роки потому, ми його знайшли,  – зазначила сексологиня-психологиня, письменниця, авторка психологічних програм для жінок Даша Непочатова.  – Це невеличка історія успіху про те, що кожен рукопис рано чи пізно знайде свого видавця.
       

  Стосовно двох обкладинок – авторської та такої, якою бачить її видавець, письменниці запевняють, що обидві  існують паралельно, не заважають, а навпаки – підтримують одна одну.

–       Видавець пішов на компроміс, залишивши і нашу авторську, і свою. Не знаю, чи ще хтось може похизуватися двома палітурками, – наголосила Даша Непочатова.

    Зазвичай, коли читачі розглядають авторську обкладинку, в очі впадає слово «динозаври» і цілком природно, що під час презентації прозвучало запитання про роль динозаврів у книжці.

–          Окрім того, що в збірці є історія з назвою «Динозаври», ми погралися на сенсах, на тому, як часто ми говоримо: справжня жінка, справжній чоловік… Хто є більш справжній, а хто трохи менше справжній.  Ми подумали, що це якесь таке поняття, як динозаври – ми всі різні, ми якоюсь мірою більш справжні, менш ідеальні. Тому, ми спробували погратися на пошуках ідеалу, якого насправді немає, – зауважила тренерка зі словесної майстерності, письменниця Слава Світова.

    Упродовж теми, в літературному полілозі з авдиторією виникла зацікавленість автобіографічністю оповідок.

–        Асоціація між письменницею і її літературним героєм, без сумнівно, завжди в прив’язці. Я б сказала так, будь що, що відбувається з нами в житті, воно проходить крізь нас і кожна з цих історій – частинка авторки, яка писала, певний колективний досвід, – висловила свою думку співзасновниця першого жіночого креативного простору Creative Women Space Слава Світова.

– Ми позиціонуємо нашу збірку як художню прозу, а не як автобіографічну чи документальну, – додає соломандрівниця, дослідниця, письменниця Ірина Лісова.

«Бойфрендз» – це ще певною мірою розвінчання міфів та руйнація стереотипів про те, що жіночий колектив не може мирно співіснувати, а щоб щось одностайно створити, без сварок та непорозумінь  ­– із розділу фантастики. 13 талановитих письменниць з різних куточків України, а ще з Греції та США, довели, що можливості жінки – безмежні. Упродовж створення збірки авторки спілкувалися в робочому чаті, а зустрітися випала нагода влітку на Львівському форумі заради першої презентації «Бойфрендз». 

    –     Ми створили Creative Women Space і хочемо заснувати жіноче видавництво, продемонструвавши, що жінки можуть домовлятися, можуть працювати разом і повинні підтримувати одна одну. Зараз в Україні поширена теза, що жінка повинна вкладати енергію в чоловіка,чи в дитину. Уявіть, якщо жінка вкладе енергію в саму себе, що трапиться? А якщо вона допоможе іншій жінці? – спонукала до роздумів про жіноче взаєморозуміння співзасновниця Creative Women Space Даша Непочатова. – Збірка «Бойфрендз» показує, що жінки можуть співіснувати під однією палітуркою, говорити різними голосами, і кожен голос звучатиме по своєму. Це додає унікальності книжці, багатогранності.

    Підхопивши порівняння історій з музичними звуками, прихильники літературного мистецтва висловили бажання дізнатися, про які ж мелодії йдеться мова. Виявилося, що стосовно втілених словами звуків думки авторок мали певні розбіжності, що власне, вкотре підтвердило, унікальність смаків, почуттів та світосприйняття.

–       Для мене це мелодія про жінку. Про те, як жінка пізнає себе через стосунки з чоловіком. Ці стосунки можуть бути різними, наприклад, випадкова зустріч у парку. Всі історії різні, в жодній немає голлівудського хепіенду, вони просто показують різні грані. Якщо говорити про мелодію, то для мене «Бойфрендз» – це фуга, – таку відповідь на запитання дала Даша Непочатова. 

    – Я б сказала, що це альбом із записами різних пісень, де кожен співає свою. Для мене це різні мелодії, – висловила власну думку Ірина Лісова.

     – Для мене це джаз. Не класичний, де всі інструменти звучать в унісон, а сучасний, де кожен інструмент виконує свою партію, і десь, можливо, звучить дивно. Сучасний джаз – саме про цю збірку, тому що хтось говорить ніжно, хтось говорить агресивно, комусь болить, а хтось ділиться радістю, – зауважила Слава Світова. – Я впевнена, що для кожного, хто прочитає книгу, мелодія звучатиме по-своєму.  Ми завжди маємо свій контекст, ми всі маємо свої шрами, свій біль, свої відчуття, свої спогади  і все це так чи інакше відображається, накладається на все, до чого ми дотикаємося в житті.

      Попри те, що для кожної авторки звучить своя особлива мелодія, письменниці в унісон зазначають, що в основі, в центрі збірки знаходиться жінка. В усіх оповіданнях йдеться про те, що кожна жінка, вступаючи у відносини з чоловіком, з будь-яким чоловіком, змінюється. Відтак, всі історії в «Бойфренз» про жінку, окрім оповідання Марини Єщенко.

Фото з Facebook

–        Коли давалося завдання, я або не дослухала, або не так зрозуміла. Для мене «Бойфрендз» – значить, про хлопця. І раптом я виявила,  що треба було про жінок писати, – зізналася літературознавця, письменниця, прихильниця абсурдистського жанру Марина Єщенко. – Новелу про Олександра Петрука я написала зі злості до свого чоловіка, з яким тоді посварилася. Тільки письменник може так помститися.

    Наразі, окрім української читацької авдиторії, «Бойфрендз» спонтанно встигли зустрітися з літературною спільнотою  в Афінах та з читачами в польському Кракові.

      Наприкінці мистецької зустрічі, відповідаючи на одне із поставлених запитань, Слава, Даша, Іра і Марина поділилися своїми літературними уподобаннями. Як кажуть, скажи, що ти читаєш, і я скажу, хто ти, тож українські письменниці відкрили деякі секрети своїх літературних уподобань.

    Марина Єщенко нещодавно відкрила для себе творчість уродженця Черкас Артема Чеха. Упродовж трьох місяців Марина  влаштувала квест з пошуку всіх творів автора: моніторила сайти, книжкові барахолки тощо. Зараз, зібравши повну колекцію, взялася до поступового перечитування літературних надбань Артема Чеха, відчуваючи жанрову спорідненість з творами письменника.

Фото з Facebook

    Ірина Лісова прихильниця творчості сербського письменника Мілорада Павича, якого називають провідним представником постмодернізму і магічного реалізму. Перший роман Мілорода Павича «Хозарський словник» і приніс письменникові популярність. Окрім цього, Ірині до вподоби Тарас Прохасько, а нещодавно письменницю приємно вразила людяністю та доступністю мови «Історія корпорації Starbucks» Горварда Шульца.

Фото з Facebook

    Даша Непочатова взяла за звичку читати одночасно дві книги – зазвичай це психоаналітична література та художня. За словами Даші, художню літературу вона здебільшого читає, щоб розуміти, як вона побудована. Відтак, останнім часом в поле зору Даші Непочатової для аналізу потрапили твори «Природа всіх речей» Елізабет Ґілберт та «Гра престолів» Джорджа Р.Р. Мартіна. Поміж науково-популярної психоаналітичної літератури авторка виділяє чеського філософа Станіслава Комарека з його бестселером «Чоловік як еволюційна інновація?», яку він презентував на Книжковому Арсеналі.

   Слава Світова зізналася, що останнім часом переважно читає чужі тексти та консультує рукописи. Та все ж, осідчилася у любові до малої прози, навівши для прикладу імена майстрів коротких оповідань: американські письменники Лідія Девіс, Джон Чівер, О.Генрі та ізраїльський письменник Етгар Керет. Разом з цим, Слава знаходить хвилинку для мотиваційної літератури, серед останніх творів, які не залишили авторку байдужою Джен Синсеро «Не ний», і «Крутість тобі личить. Як перестати сумніватися в собі й почати жити на повну».