Авторки «Бойфрендз»: Для кожного, хто прочитає, мелодія збірки звучатиме по-своєму



Книга у рожевій обкладинці з інтригуючою назвою «Бойфрендз» видавництва Брайт Букс по-жіночому струнка і з великим серцем, у якому вистачило місця для 13 особливих історій 13 авторок. Свою першу збірку оповідок про кохання, що упродовж двох років вперто торувала дорогу в світ, презентувати до Черкас завітали чотири чарівні письменниці: Слава Світова, Марина Єщенко, Ірина Лісова та Даша Непочатова.

Про унікальність збірки, її тернистий шлях до читача, приховані сенси чортової дюжини історій йшлося під час презентації першого зимового дня у книгарні «Буквиця».

Насамперед гості представили черкасцям не одну, а аж дві книжки, обкладинки яких так і запрошували до гри «знайди десять відмінностей». На перший погляд близнючки, але, придивившись, можна зауважити різні відтінки рожевого кольору палітурок, відмінна стилістика напису назви та дещо інше пояснення, про що ж «Бойфрендз». За словами авторок, книга мала побачити світ у синіх обладунках, а стала рожевою. До того ж, авторська палітурка зазначає, що в збірці 13 історій про жінок, чоловіків і динозаврів, у той час, як на думку видавців, «Бойфредз» – це «Історії про жінок та їхнє пристрасне, ніжне, безглузде й солодке кохання».

Фото з Facebook
          Першочергово ми хотіли англомовна назву, у результаті – зявилася транслітерація. Ми вже жартували, що назвемо збірку «Колишні», «Хлоці», «Пацики», «Чоловіки», «Парубки», – поділилася історією народження назви, ідейна натхненниця збірки Слава Світова. – Оскільки ми всі живемо в сучасному суспільстві, де повсякчас звучать іноземні слова на кшталт: колаборація, гелікоптер, коворкінг, то ми подумали, що слово бойфрендз впізнає жінка будь-якого віку. І однозначно, ми чітко знали, що це жіноча авдиторія, але не зовсім розуміли якого віку. Було б цікаво дізнатися, чи це буде цікаво читати дівчинці підлітку, так само як жінці за 50.

Письменниці розповіли, що ідея такої збірки виникла два роки тому, і пішло не так багато часу на те, щоб зібрати товариство з тринадцяти авторок та написати оповідання. Навіть знайшли видавництво, яке пообіцяло надрукувати книгу, але спочатку видавці вирішили відредагувати тексти, навіть занурившись у смисли і сенси, які вкладали літераторки.

Фото з Facebook
     У нашій збірці є оповідання як відомих авторок, так і початківців. І тоді стояло на вагах, чи готові ми піти на компроміс, на зміну своєї історії. Ми увійшли в таку сенситивну фазу, коли нас можуть надрукувати, але чи готові ми змінити наші творіння. Коли ми зрозуміли, що наш рукопис ґвалтують, ми його відкликали і з гордо піднятою головою пішли шукати іншого видавця. І згодом, два роки потому, ми його знайшли,  – зазначила сексологиня-психологиня, письменниця, авторка психологічних програм для жінок Даша Непочатова.  – Це невеличка історія успіху про те, що кожен рукопис рано чи пізно знайде свого видавця.
       

  Стосовно двох обкладинок – авторської та такої, якою бачить її видавець, письменниці запевняють, що обидві  існують паралельно, не заважають, а навпаки підтримують одна одну.
       Видавець пішов на компроміс, залишивши і нашу авторську, і свою. Не знаю, чи ще хтось може похизуватися двома палітурками, – наголосила Даша Непочатова.

    Зазвичай, коли читачі розглядають авторську обкладинку, в очі впадає слово «динозаври» і цілком природно, що під час презентації прозвучало запитання про роль динозаврів у книжці.
          Окрім того, що в збірці є історія з назвою «Динозаври», ми погралися на сенсах, на тому, як часто ми говоримо: справжня жінка, справжній чоловік… Хто є більш справжній, а хто трохи менше справжній.  Ми подумали, що це якесь таке поняття, як динозаври – ми всі різні, ми якоюсь мірою більш справжні, менш ідеальні. Тому, ми спробували погратися на пошуках ідеалу, якого насправді немає, – зауважила тренерка зі словесної майстерності, письменниця Слава Світова.

Упродовж теми, в літературному полілозі з авдиторією виникла зацікавленість автобіографічністю оповідок.
        Асоціація між письменницею і її літературним героєм, без сумнівно, завжди в прив’язці. Я б сказала так, будь що, що відбувається з нами в житті, воно проходить крізь нас і кожна з цих історій – частинка авторки, яка писала, певний колективний досвід, висловила свою думку співзасновниця першого жіночого креативного простору Creative Women Space Слава Світова.

– Ми позиціонуємо нашу збірку як художню прозу, а не як автобіографічну чи документальну, додає соломандрівниця, дослідниця, письменниця Ірина Лісова.

«Бойфрендз» це ще певною мірою розвінчання міфів та руйнація стереотипів про те, що жіночий колектив не може мирно співіснувати, а щоб щось одностайно створити, без сварок та непорозумінь  ­із розділу фантастики. 13 талановитих письменниць з різних куточків України, а ще з Греції та США, довели, що можливості жінки – безмежні. Упродовж створення збірки авторки спілкувалися в робочому чаті, а зустрітися випала нагода влітку на Львівському форумі заради першої презентації «Бойфрендз». 

     Ми створили Creative Women Space і хочемо заснувати жіноче видавництво, продемонструвавши, що жінки можуть домовлятися, можуть працювати разом і повинні підтримувати одна одну. Зараз в Україні поширена теза, що жінка повинна вкладати енергію в чоловіка,чи в дитину. Уявіть, якщо жінка вкладе енергію в саму себе, що трапиться? А якщо вона допоможе іншій жінці? – спонукала до роздумів про жіноче взаєморозуміння співзасновниця Creative Women Space Даша Непочатова. – Збірка «Бойфрендз» показує, що жінки можуть співіснувати під однією палітуркою, говорити різними голосами, і кожен голос звучатиме по своєму. Це додає унікальності книжці, багатогранності.

    Підхопивши порівняння історій з музичними звуками, прихильники літературного мистецтва висловили бажання дізнатися, про які ж мелодії йдеться мова. Виявилося, що стосовно втілених словами звуків думки авторок мали певні розбіжності, що власне, вкотре підтвердило, унікальність смаків, почуттів та світосприйняття.

       Для мене це мелодія про жінку. Про те, як жінка пізнає себе через стосунки з чоловіком. Ці стосунки можуть бути різними, наприклад, випадкова зустріч у парку. Всі історії різні, в жодній немає голлівудського хепіенду, вони просто показують різні грані. Якщо говорити про мелодію, то для мене «Бойфрендз» – це фуга, – таку відповідь на запитання дала Даша Непочатова. 

– Я б сказала, що це альбом із записами різних пісень, де кожен співає свою. Для мене це різні мелодії, – висловила власну думку Ірина Лісова.

     – Для мене це джаз. Не класичний, де всі інструменти звучать в унісон, а сучасний, де кожен інструмент виконує свою партію, і десь, можливо, звучить дивно. Сучасний джаз – саме про цю збірку, тому що хтось говорить ніжно, хтось говорить агресивно, комусь болить, а хтось ділиться радістю, – зауважила Слава Світова. – Я впевнена, що для кожного, хто прочитає книгу, мелодія звучатиме по-своєму.  Ми завжди маємо свій контекст, ми всі маємо свої шрами, свій біль, свої відчуття, свої спогади  і все це так чи інакше відображається, накладається на все, до чого ми дотикаємося в житті.

      Попри те, що для кожної авторки звучить своя особлива мелодія, письменниці в унісон зазначають, що в основі, в центрі збірки знаходиться жінка. В усіх оповіданнях йдеться про те, що кожна жінка, вступаючи у відносини з чоловіком, з будь-яким чоловіком, змінюється. Відтак, всі історії в «Бойфренз» про жінку, окрім оповідання Марини Єщенко.

Фото з Facebook
        Коли давалося завдання, я або не дослухала, або не так зрозуміла. Для мене «Бойфрендз» – значить, про хлопця. І раптом я виявила,  що треба було про жінок писати, зізналася літературознавця, письменниця, прихильниця абсурдистського жанру Марина Єщенко. – Новелу про Олександра Петрука я написала зі злості до свого чоловіка, з яким тоді посварилася. Тільки письменник може так помститися.

    Наразі, окрім української читацької авдиторії, «Бойфрендз» спонтанно встигли зустрітися з літературною спільнотою  в Афінах та з читачами в польському Кракові.

      Наприкінці мистецької зустрічі, відповідаючи на одне із поставлених запитань, Слава, Даша, Іра і Марина поділилися своїми літературними уподобаннями. Як кажуть, скажи, що ти читаєш, і я скажу, хто ти, тож українські письменниці відкрили деякі секрети своїх літературних уподобань.

Марина Єщенко нещодавно відкрила для себе творчість уродженця Черкас Артема Чеха. Упродовж трьох місяців Марина  влаштувала квест з пошуку всіх творів автора: моніторила сайти, книжкові барахолки тощо. Зараз, зібравши повну колекцію, взялася до поступового перечитування літературних надбань Артема Чеха, відчуваючи жанрову спорідненість з творами письменника.


Фото з Facebook
Ірина Лісова прихильниця творчості сербського письменника Мілорада Павича, якого називають провідним представником постмодернізму і магічного реалізму. Перший роман Мілорода Павича «Хозарський словник» і приніс письменникові популярність. Окрім цього, Ірині до вподоби Тарас Прохасько, а нещодавно письменницю приємно вразила людяністю та доступністю мови «Історія корпорації Starbucks» Горварда Шульца.

Фото з Facebook
Даша Непочатова взяла за звичку читати одночасно дві книги – зазвичай це психоаналітична література та художня. За словами Даші, художню літературу вона здебільшого читає, щоб розуміти, як вона побудована. Відтак, останнім часом в поле зору Даші Непочатової для аналізу потрапили твори «Природа всіх речей» Елізабет Ґілберт та «Гра престолів» Джорджа Р.Р. Мартіна. Поміж науково-популярної психоаналітичної літератури авторка виділяє чеського філософа Станіслава Комарека з його бестселером «Чоловік як еволюційна інновація?», яку він презентував на Книжковому Арсеналі.


   Слава Світова зізналася, що останнім часом переважно читає чужі тексти та консультує рукописи. Та все ж, осідчилася у любові до малої прози, навівши для прикладу імена майстрів коротких оповідань: американські письменники Лідія Девіс, Джон Чівер, О.Генрі та ізраїльський письменник Етгар Керет. Разом з цим, Слава знаходить хвилинку для мотиваційної літератури, серед останніх творів, які не залишили авторку байдужою Джен Синсеро «Не ний», і «Крутість тобі личить. Як перестати сумніватися в собі й почати жити на повну».



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

«Доця» – книга одночасно і про війну, і не про війну

Фестиваль «Холодний Яр-2021» запалив новий вогонь у серцях нескореної нації

Черкаський Театр Шевченка провів глядачів життєвими стежками Лесі Українки