«Будинок на кордоні»: театральний абсурд став українською реальністю

Гротескну п'єсу «Будинок на кордоні» («Dom na granicy») про абсурдність бюрократії та безсилля звичайної людини перед рішеннями великих держав польський драматург-абсурдист Славомир Мрожек написав у 1960-х роках для телебачення, метафорично осмислюючи трагізм історичного досвіду поділів Польщі.

У центрі подій звичайна родина, розмірене життя якої раптово перетворюється на сюрреалістичне шоу, оскільки за географічними розрахунками можновладців новий міждержавний кордон має проходити прямісінько посеред їхнього приватного будинку.

Певно, мало б бути смішно, якби не було так сумно…

У 2011 році в київському Національному центрі театрального мистецтва імені Леся Курбаса гострий політично-побутовий фарс «Будинок на кордоні» представив режисер Олександр Журавель, акцентуючи увагу на «активному плебействі» – психологічній здатності людей миттєво пристосувати свої моральні «кордони» до абсурдних вимог будь-якої нової влади чи зовнішніх обставин, жертвуючи звичним комфортом.

Кількома роками пізніше, після анексії Криму та початку збройної агресії росії на сході України, абсурдистський текст польського драматурга набув особливо актуального звучання.

Наприкінці листопада 2014 року на Сцені під колом Херсонського театру імені Миколи Куліша відбулася прем'єра сценічної версії «Будинку на кордоні» добре відомого черкаським театралам Сергія Павлюка, роботу над якою режисер розпочав ще в червні того ж року в Луганську. Вистава отримала схвалення театральних критиків, а постановник здобув нагороду за «Кращу режисуру» на XVII Міжнародному театральному фестивалі «Мельпомена Таврії». У своїй виставі режисер вдається до алюзій на анексію Криму та початок російської збройної агресії на сході України. Серед сценічних засобів – холодильник «Донбас», в текстах звучать фрази про «історичну справедливість», «глибоке занепокоєння», «турботу» та «рішуче засудження» – слова, які українці не раз чули від міжнародних організацій і західних політиків.

Скриншот відеоверсії вистави Сергія Павлюка

У лютому 2015 року режисер із Криму Антон Романов поставив «реальний абсурд на одну дію без антракту та поклону» у столичному театрі «Сузір'я», втіливши реалії анексії півострова, які побачив на власні очі. Антону вдалося виїхати із Сімферополя до Черкас та поставити у Черкаському театрі Шевченка символічні вистави «Сніданок з ворогом» іспанського драматурга Фернандо Аррабаля та «Академію сміху» за п'єсою японця Кокі Мітані. Нині Антоніна Романова з лютого 2022 року несе службу у лавах Збройних Сил України.

Афіша вистави Антона Романова

У березні 2015 року прем'єру «Будинку на кордоні» представив львів'янам художній керівник народного театру сатири «Під мостом», режисер Валерій Москаленко у Львівському палаці культури імені Гната Хоткевича.

Скриншот відеоверсії вистави Віталія Москаленка

У 2015-2016 роках «Будинок на кордоні» став основою міжкультурного діалогу міст-побратимів Бидгоща й Черкас, об'єднавши черкаських і польських школярів, педагогів та театральних діячів у межах україно-польського проєкту під кураторством Рафала Марцінковського. Перші відкриті покази двомовної вистави у постановці польського режисера Анджея Стружа відбулися у жовтні 2015 року на сцені Міського центру культури в Бидгощі, а українська прем'єра пройшла в січні 2016 року на камерній сцені театру імені Марії Заньковецької у Львові.

Скриншот репортажу львівського телеканалу НТА

Минуло понад десять років, і текст Славомира Мрожека знову знаходить відгук в українському театрі – сьогодні мільйони українських родин проживають власну версію цієї абсурдної п'єси в будених реаліях…

На жаль, тема кордонів посеред свого будинку, свого дому, своєї родини, свого серця не втрачає актуальності, але втрачає абсурдність…

Прем'єра театральної студії "Рампа"

Підтвердженням цьому стало сприйняття вистави «Будинок на кордоні» в режисерській інтерпретації Олексія Клименка від театральної студії особливих акторів «Рампа», першопоказ якої відбувся 20 жовтня на сцені Черкаського театру Шевченка. У залі була тиша, а на очах глядачів бриніли сльози…

Прем'єра театральної студії "Рампа"

Та попри те, що постановка відображає світ, у якому кордони руйнують людські долі, актори «Рампи» своєю творчістю вкотре продемонстрували, що жагу до життя, до творчості, до любові не повинні обмежувати жодні кордони.

Вітаю з прем'єрою творчий колектив – режисера-постановника Олексія Клименка, помічника режисера Олександра Кузьмина, консультанта з пластики і сценічного руху Руслана Лисінського, актора Черкаського театру Едуарда Дубину та неймовірних артистів театральної студії «Рампа». Щиро бажаю усім перемоги над абсурдом сьогодення і щоб п'єса життя не розгорталася далі першого монологу: «Як мило. Вечоріє. Після цілого дня важкої, але гідної праці ми збираємося за спільним столом... Ми небагаті, але чого нам іще бракує? Адже ми сидимо у себе вдома. Тільки свої... Нам нічого не треба. Ні від кого. Жити і не заважати жити іншим. Хай живе спокій і незалежність!»