У вирі мистецьких подій

         Драмою «Лимерівна» за однойменною п'єсою Панаса Мирного у постановці заслуженого діяча мистецтв України Сергія Павлюка завершилися чотириденні гастролі Полтавського театру імені Миколи Гоголя у Черкасах. Саме «Лимерівна», після бурхливих оплесків, вигуків браво, щемливої промови майстрині режисерського курсу Сергія Павлюка Ніни Миколаївни Гусакової та завіси, не випустила глядачів зі своїх обіймів, за півтори години оповивши, як мотузкою, людську свідомість, зануривши, ніби в глину, у своєрідний транс… У виставу хитромудрим мереживом символів майстерно вплетені людські чесноти і пороки, щирість почуттів і жага наживи, злети мрій  і земне тяжіння реалій. «Лимерівна» порушує безліч питань, які в плині часу не втрачають своєї актуальності, тому ні костюми, ні сценографія, ні співи не відмежовують сучасників від сценічного дійства. Чи приведе традиційна українська толока, яка за звичаєм покликана згуртованою роботою упорядкувати обійстя, до ладу особисте життя толокувальників?

            11 квітня 2024 року Херсонський театр імені Миколи Куліша представив у Черкасах моновиставу Сергія Павлюка «Буде тобі, враже, так, як відьма скаже» за п'єсою Олени Маляренко. Херсонська журналістка, письменниця Олена Малеренко, перебуваючи в окупації, фіксувала події, життєві історії поневоленого міста, які знайшли відображення у низці її поезій та новел. Ці оповіді й лягли в основу п'єси «Протитанкова відьма», яку авторка написала на прохання генерального директора Херсонського театру імені Миколи Куліша Олександра Книги.  – Вирвавшись з окупації, я кілька місяців жив у Львові і продовжував слідкувати за тим, що відбувається у рідному Херсоні. Тоді я побачив ці новели про пригоди жінки в окупації, у яких письменниця стібеться з орків. Пізніше ми познайомилися з Оленою, і я запропонував їй написати п'єсу. Це реальна історія всього того, що відбувалося в Херсоні: спочатку захоплення, потім затоплення, випробування вогнем, водою. Героїня п'єси, коли відійшла в

           Заслужений діяч мистецтв України Сергій Павлюк на запрошення керівництва Черкаського театру Шевченка завітав до міста для поновлення своєї студентської дипломної постановки «Дума про братів Неазовських» , аби після майже восьмирічної перерви глядачі відчули силу слова Ліни Костенко в рідному театральному просторі. – Це моя перша праця в театрі. Відтоді упродовж 18 років я здійснив 118 постановок. Мені, звичайно, приємно, але досить дивно, коли в театрі йде робота 18 років, враховуючи, що ти робив її, коли був молодим режисером – було інше покоління, інша музика, інші події. І зараз, через 18 років, виявляється, що твоя вистава ще є в репертуарі, її ще не списали, – ділиться Сергій Павлюк. Режисер зізнається, що було лячно починати першу репетицію, дивитися, що залишилося від вистави. Та попри те, що востаннє «Думу про братів Неазовських» грали близько 5 років тому, актори нічого не забули, емоційно вразивши постановника.  – На першій репетиції ми не виставляли світло,

Колектив Черкаського Театру Шевченка ні на мить не припиняє дивувати шанувальників театрального мистецтва.     Від призначення, у лютому цього року, Петра Ластівки директором-художнім керівником Черкаського Театру   Шевченка , минулої неділі світ побачила вже сьома прем'єра. Цього разу на розсуд глядача представлена вистава під назвою «Не турбувати, або Шаленство в готельному люксі» .