«Лимерівна» Сергія Павлюка феєрично зафіналила гастролі гоголівців у Черкасах

      Драмою «Лимерівна» за однойменною п'єсою Панаса Мирного у постановці заслуженого діяча мистецтв України Сергія Павлюка завершилися чотириденні гастролі Полтавського театру імені Миколи Гоголя у Черкасах.

Саме «Лимерівна», після бурхливих оплесків, вигуків браво, щемливої промови майстрині режисерського курсу Сергія Павлюка Ніни Миколаївни Гусакової та завіси, не випустила глядачів зі своїх обіймів, за півтори години оповивши, як мотузкою, людську свідомість, зануривши, ніби в глину, у своєрідний транс…

У виставу хитромудрим мереживом символів майстерно вплетені людські чесноти і пороки, щирість почуттів і жага наживи, злети мрій  і земне тяжіння реалій.

«Лимерівна» порушує безліч питань, які в плині часу не втрачають своєї актуальності, тому ні костюми, ні сценографія, ні співи не відмежовують сучасників від сценічного дійства.

Чи приведе традиційна українська толока, яка за звичаєм покликана згуртованою роботою упорядкувати обійстя, до ладу особисте життя толокувальників?

Чи загрубіла материнська пуповина не обів'є своє чадо до смерті?

Чи можна по драбині в небо досягти пташиного лету? 

І чи існує міра і край коханню?

Родиці-музики від самого початку задають шалений ритм виставі, і в цьому божевільному темпі із дивовижною точністю в такт автентичним музичним інструментам оповідають свої особисті історії герої. Хвацько та весело місять дівчата і жінки глину з водою й соломою – толока-життя, гливке місиво долі. Червоною лінією у постановці слугує мотузка – мотузка-межа, мотузка-аркан, мотузка-пута, мотузка-зашморг…  

А через заміс і ставки на сцені прокладені хиткі місточки – тільки ж чи на волю з мотузкового полону, чи в домовину по заслузі?

«Лимерівна» – не про одноразове випадкове чи заплановане споглядання театрального дійства. «Лимерівна» – про довершеність, про гармонію усіх компонентів вистави: класична драматургія Панаса Мирного, смілива режисура Сергія Павлюка, багатогранна сценографія і костюми Сергія і Наталки Ридванецьких, дивовижне пластичне рішення Юрія Бусса, магічне світло Лариси Йови, чарівливе музичне оформлення Аліни Зінченко, самовіддана титанічна робота акторів та акторок Полтавського театру Гоголя – Віталія Крапіви, Володимира Архангельського, Артема Батрака, Наталії Сизової, Катерини Філатової, Наталії Кожухаренко, Мар’яни Мощар, Марії Тіхонової, проникливе виконання автентичних пісень учасниками вокально-хорової студії «Домінус».

«Лимерівна» дихає одним повітрям із глядачами, її серце б'ється в унісон із серцями  театралів, вона закарбовується в пам'яті  і кличе до себе знову. Тягне невидимою мотузкою…

Окрема вдячність директору-художньому керівнику Полтавського академічного музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя Олексію Андрієнку за відкритість до театральних експериментів та бажання їх показувати Україні.