У вирі мистецьких подій

                 Вже понад сотню років п'єса Івана Франка «Украдене щастя», написана наприкінці ХІХ століття, знаходить втілення на театральних майданчиках України й за її межами, стає сюжетом екранізації. 23 серпня 2024 року режисер Сумського національного театру імені Михайла Щепкіна Дмитро Некрасов представив на розсуд театралів своє бачення одвічної боротьби за щастя крізь призму життя типового провінційного містечка Слобожанщини на межі століть – кінець 90-х - початок 2000-х.  За словами режисера-постановника, саме цей часовий період йому близький, адже дитячі та юнацькі роки, враження, емоції міцно закарбовуються у пам'яті. Дмитро Некрасов пропонує глядачам пуститися в півторагодинну мандрівку театральною машиною часу, аби стати свідками провінційної драми. Найперше, що впадає в око ще до початку розгортання драматичних подій, це продумана до дрібниць сценографія – на камерному сценічному майданчику відтворені кухня, вітальн...

    Сьогодні чи не в кожному українському театрі чільне місце в репертуарі посідає «Украдене щастя», просякнуте драматизмом особистих історій героїв, глибиною характерів та самобутньою красою мови.  Віднині своє «Украдене щастя» за творами Івана Франка в оригінальній постановці головного режисера Станіслава Садаклієва , сповненій креативних режисерських та сценографічних рішень, оселилося в Черкаському театрі Шевченка.     За свідченнями Вікіпедії , в основу драматичного твору «Украдене щастя» Іван Франко поклав народну «Пісню про шандаря», один із варіантів якої записала приятелька Франка Михайлина Рошкевич 1878 року від селянки Явдохи Чигур у селі Лолині Долинського повіту. Після нескінченних цензурних удосконалень 15 листопада 1893 року постановку п'єси Франка на сцені театру товариства «Руська бесіда» здійснив Кость Підвисоцький, який і виконав роль Миколи Задорожного. Анну тоді грала Антоніна Осиповичева, а Михайла Гурмана — Степан Янович (батько Леся Курб...