У вирі мистецьких подій

            20 червня 2023 року в Черкаському художньому музеї вперше у місті прозвучить остання опера Миколи Лисенка «Ноктюрн».   Лібрето до опери-хвилинки, як називав її автор написала племінниця композитора Людмила Старицька-Черняхівська, донька письменника і театрального діяча Михайла Старицького.  Втілювати ідею авторки музично-педагогічної ініціативи «ГУЛАК-АРТ» Олександри Скічко разом зі студентами Черкаського музичного фахового коледжу імені Семена Гулака-Артемовського взялися справжні професіонали: заслужений діяч мистецтв України, режисер-постановник Сергій Архипчук, заслужений артист України Юрій Ільчук,  хореограф Ярослав Сухенко, скрипалька академічного малого симфонічного оркестру Черкаської обласної філармонії Марія Шепельська, концертмейстерка Лариса Снозова, вокалістка-консультантка Олена Лютаревич-Марченко за підтримки клубу меценатів «Друзі Опери».       – Ідея виникла, ще з часів мого студентства, коли я мала брати участь у подібній постановці в ролі Цвіркуна.  З то

4 березня 2023 року, у день народження поета і композитора Володимира Івасюка, Черкаський театр Шевченка вшанував генія пісенної творчості прем'єрою музичної вистави « Балада про любов» у втіленні Павла Гончарова. Поетичним та пісенним мереживом витканий сюжет театрального дійства, у якому герої, віддаючись щирим почуттям, йдуть стежками своєї долі, образу Долі-матері режисер приділив окрему увагу. Попри те, що головна сюжетна лінія присвячена Володимиру Івасюку, та події, що розгортаються навколо нього, не мають часових обмежень, адже усім людям притаманний певний спектр емоцій та глибина почуттів. – Старше та середнє покоління виросло на піснях Івасюка, а сучасна молодь  у характерах персонажів, у любовному трикутнику між героями вистави, у їхніх  переживаннях впізнає себе. Я намагався  донести до нинішнього покоління глибину текстів, написаних півстоліття тому, ще раз показати, що любов немає часового простору – які б на нас не були костюми середньовічні чи сучасні, почуття у на

           4 березня 2023 року на сценічному майданчику Київського камерного театру «Дивний замок» (Театр на СОЛОм'янці) відбулася прем'єра вистави «Я-НОРМ» за п'єсою Ніни Захоженко у постановці Алекса Боровенського.   «Історія підліткового дорослішання країни», уособлена в чотирьох старшокласниках із Бучі, розгортається перед глядачами, відлунючи власними спогадами, емоціями, історіями…     Сімнадцятирічні Майк, Ліза, Саша і Даша 23 лютого, як завше, проводили разом час на місцевому стадіоні: спілкувалися із притаманною підлітковому віку безпосередністю, виявляли симпатію, співали пісні, жартували, будували плани на майбутнє, ділилися мріями.     Ранок 24-го лютого зруйнував плани, мрії, долі; війна розділила життя на «до» і «зараз»… І у той час, коли дорослі намагалися врятувати родину, підлітки залишилися сам на сам зі своїми страхами, нерозумінням навколишніх подій, несприйняттям жахливих реалій та усвідомленням цілковитої залежності від батьків, які вирішують їхню дол

       Війна непрохано внесла корективи в життя українців, підступно руйнуючи будівлі, родини, долі, мрії, безжально відтинаючи гострим лезом зв'язки з домівкою, улюбленою роботою, рідними, друзями... Війна не зважає на достаток, на статус, на вік чи на стать. У війни свій сценарій і свої ролі... Актриса Анна Німайєр приїхала до Черкас з Маріуполя, де випускниця Дніпропетровського театрально-художнього коледжу від 2008 року, з кількарічною перервою, служила Мельпомені в Маріупольському драматичному театрі. Успішно пройшовши конкурс на посаду артистки драми в Черкаський театр Шевченка, Анна Німайєр стрімко влилася в театральний колектив, втіливши півдесятка ролей упродовж декількох місяців. Наразі акторка готується до першої в її творчій кар'єрі ролі історичної постаті зі світовим ім'ям –  Лесі Українки.   – Роль Лесі Українки для мене дуже відповідальна. Готуючись до репетицій, я багато перечитувала, передивлялалася відео, вслухалася в запис її голосу, спілкувалася з режисе

           Заслужений діяч мистецтв України Сергій Павлюк на запрошення керівництва Черкаського театру Шевченка завітав до міста для поновлення своєї студентської дипломної постановки «Дума про братів Неазовських» , аби після майже восьмирічної перерви глядачі відчули силу слова Ліни Костенко в рідному театральному просторі. – Це моя перша праця в театрі. Відтоді упродовж 18 років я здійснив 118 постановок. Мені, звичайно, приємно, але досить дивно, коли в театрі йде робота 18 років, враховуючи, що ти робив її, коли був молодим режисером – було інше покоління, інша музика, інші події. І зараз, через 18 років, виявляється, що твоя вистава ще є в репертуарі, її ще не списали, – ділиться Сергій Павлюк. Режисер зізнається, що було лячно починати першу репетицію, дивитися, що залишилося від вистави. Та попри те, що востаннє «Думу про братів Неазовських» грали близько 5 років тому, актори нічого не забули, емоційно вразивши постановника.  – На першій репетиції ми не виставляли світло,