«Балада про любов» пролунала у Черкаському театрі Шевченка

4 березня 2023 року, у день народження поета і композитора Володимира Івасюка, Черкаський театр Шевченка вшанував генія пісенної творчості прем'єрою музичної вистави «Балада про любов» у втіленні Павла Гончарова.

Поетичним та пісенним мереживом витканий сюжет театрального дійства, у якому герої, віддаючись щирим почуттям, йдуть стежками своєї долі, образу Долі-матері режисер приділив окрему увагу.

Попри те, що головна сюжетна лінія присвячена Володимиру Івасюку, та події, що розгортаються навколо нього, не мають часових обмежень, адже усім людям притаманний певний спектр емоцій та глибина почуттів.

– Старше та середнє покоління виросло на піснях Івасюка, а сучасна молодь  у характерах персонажів, у любовному трикутнику між героями вистави, у їхніх  переживаннях впізнає себе. Я намагався  донести до нинішнього покоління глибину текстів, написаних півстоліття тому, ще раз показати, що любов немає часового простору – які б на нас не були костюми середньовічні чи сучасні, почуття у нас однаково виникають і у будь-якому віці, – зазначає Павло Гончаров.

Окрім одвічних почуттів, події у виставі демонструють і циклічність історії, спонукають до переосмислення цінностей, до збереження української ідентичності, примноження культурного спадку. 

– Володимира Івасюка радянська влада знищила за те, що він писав українські пісні, які несуть духовність країни, за те, що люди захоплювалися його творчістю – вороги не хотіли, щоб українська культура розвивалася, – зауважує виконавець ролі Володимира Івасюка заслужений артист України Сергій Бобров.

На сцені Черкаського театру Шевченка твори Володимира Івасюка набули особливого  звучання, адже до кожної композиції диригентка оркестру – заслужена артистка України Олена Бєлкіна підійшла з притаманною талановитій композиторці любов'ю, створивши авторське аранжування.

За словами автора та режисера-постановника Павла Гончарова, служителі радянського режиму намагалися всіма можливими засобами відвести увагу від сенсу текстів Івасюка, обрамляючи розважальною інтерпретацією музику і, часом, коригуванням лірично-драматичних віршів. У «Баладі про любов» гармонія музики, вокалу, текстів, акторського виконання, хореографічного та художнього оформлення проникає у серця і свідомість свідків театрального дійства, спонукає думати і відчувати. 

Сюжетну лінію режисер ретельно будував із віршованих творів Володимира Івасюка, яких, за хрестоматійними свідченнями, налічується всього двадцять, та музичних творінь, що вийшли у світ завдяки композиторському таланту митця. 

Сценічному оформленню та костюмам варто завдячити заслуженій художниці Надії Нікіфоровій, яка створила квітучу Україну на сценічному майданчику: тут і джерельце, і обриси гір, і різнотрав'я ніжним дотиком шепоче свої мелодії зі вбрання артистів

– Я родом із часів Володимира Івасюка, коли з відчинених вікон  лунали: «Червона рута», «Водограй», «Балада про дві скрипки». Пісні, повні оптимізму, любові, щасливого, бурхливого життя з великим світлим майбутнім, окриляли, підіймали настрій. Це був голос вільної країни України –  квітучої, заможної, що прозвучав на весь світ. Натхненна його піснями з великим бажанням творити, приступила до роботи. Важкі часи для країни, мінімум затрат на виставу. Його пісні килимом польових квітів покривали українську землю, землю, на якій Володимир народився, виріс і творив. Пісні-квіти. Коли я вперше потрапила в Карпати на пленер, польові квіти мене дуже вразили, бо були скрізь. Квітучі узбіччя доріг. Квітучі подвір’я з вузенькою стежечкою в цьому казковому покрові від воріт до оселі. І проросло суворе полотно сцени травами і квітами (ромашками, волошками, дзвіночками, чебрецем), що так вразили мене на пленері. Подоли і рукава сорочок акторів теж проросли вишитими польовими квітами і травою. Шматочки карпатських пейзажів поселилися на фартухах дівчат, – поділилася джерелом творчої ідеї художниця-постановниця Надія Нікіфорова.

Мисткиня зауважила, що втілити живопис її ескізів допомагали шестеро людей, кожен з яких фахово впорався зі своєю роботою. 

Сценічні декорації додають особливої атмосферності й окремій історії – карпатській легенді про Червону Руту, надихнувшись якою, Володимир Івасюк і створив всесвітньовідомий хіт.

Багатогранна музична вистава «Балада про любов» огортає розмаїттям емоцій – від радості до суму, від сміху до сліз, нікого не залишаючи байдужим.

Потужна колективна робота артистів драми, оркестру, балету та інших служителів Мельпомени гучно нагадує шанувальникам Черкаського театру Шевченка про статус академічного музично-драматичного. А запрошені на роль юного Володимира маленькі актори Ростислав Решетняк та Назар Міхно – гідні представники талановитого, співочого, працелюбного, патріотичного молодого покоління українців.

Світлини Роман Сухін

Публікації Прочерк