Яким буде новий театральний сезон для Театру Шевченка?...

Театр — це така кафедра,

 з якої можна багато сказати світу добра.

Микола Гоголь

  

 

    Минулого тижня Черкаський театр Шевченка неофіційно розпочав новий театральний сезон. Першими глядачами вистав "Король Дроздобород" та "Хто в домі господар", які відбулися в будинку культури імені Івана Кулика стали черкаські школярі. 

    Пам'ятаю себе школяркою і той святковий піднесений настрій з яким ми, зазвичай замість останніх уроків, поспішали в Театр. Просторе фойє, зручні крісла, величезна люстра, оркестрова яма – все те заворожувало і хотілося прибити непосидючих хлопців-однокласників,  які відволікали від незвичайного дійства, що розгорталося на сцені. А ще, якщо "пощастить" запізнитися, то можна було тихесенько прошмигнути на балкон і дивитися виставу з гори, не відволікаючись на шепіт і шурхотіння інших школярів. Так я закохалася в театр зі школи… 

     

   Часи змінилися… Цікаву повчальну музичну казку "Король Дроздобород" якось у мене не випадало нагоди переглянути раніше та й за нашими театральними постановками скучила страшенно. Отож разом із школярами я з нетерпінням чекала початку дійства… Як виявилося пізніше, небагатьох присутніх цікавило високе мистецтво. На жаль. В жодному разі нікого не хочу образити, але будинок культури – це не театр. Погоджуюся, що театр – це, насамперед, люди, але… Будинок культури з безкоштовним WiFi… Як Ви гадаєте, багато дітлахів дивилися у бік сцени, коли більше години (!!!) можна спокійнісінько займатися своїми справами в інтернеті, ще й не зовсім тихо обговорювати щойно знайдені відеоролики? 

        

    Вчителі, у свою чергу, як тільки актори починали співати, бралися гримати на учнів чи застосовувати педагогічні методи покарання примушуючи дітей стояти, і тоді частина сцени закривалася постаттю неслуха від ні в чому не винних глядачів. А вбивче запитання однієї з педагогів: "Ви не знаєте коли закінчиться ця каторга?" мене просто призвело до культурного шоку. Що ж цікавий педагогічний підхід: театр-каторга. Тобто, скоро школярів будуть карати театром: заслання в театр?...

     Актори викладалися на сто відсотків, незважаючи на задуху в приміщенні, замалу для театральних постановок сцену та відсутність якісного технічного обладнання.     

   Нестерпний щем у серці, який підсилює залаштункове життя… Безглуздий розкол у театрі, безжальний розпил глядача навпіл… Знищення глядацької зали зараз сприймається досить символічно… Директор відсторонений від виконання обов'язків, художній керівник написав заяву на звільнення за власним бажанням… Особисті конфлікти, чи конфлікти систем?... 

     Театр повинен об'єднувати, а не розділяти; виховувати, а не спонукати до ворожнечі… Та я не хочу і не буду копирсатися в тому бруді… Просто, для багатьох без театру життя порожнє, безбарвне, нудне…

      І все ж, не зважаючи на тяжкі для Черкаського Театру Шевченка часи, наші театрали збираються підкорювати серця рівненських глядачів. Вже цього тижня вистави "Кайдашева сім'я", "Хто в домі господар", "Сад Гетсиманський", "Дума про братів Неазовських" та "Король Дроздобород" пройдуть на театральних підмостках Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру. А 1 жовтня, у четвер, відбудеться офіційне відкриття 84-го театрального сезону у черкаському будинку культури імені Івана Кулика.

    Всі, хто турбується про долю нашого Театру Шевченка, щиро бажають шаленого успіху на гастролях, миру та злагоди в театральному домі і з нетерпінням чекають теплих зустрічей у новому театральному сезоні.  

                                                                                                             Публікації: Місто на Че