У вирі мистецьких подій

    Удруге " Рок Булава"  об'єднала фестивальників усієї країни на Черкаській землі, змінивши позаторіч локацію, але не зрадивши основним принципам фестивалю: драйвова музика, весела компанія і кілька шалених днів без обмежень і заборон.   Понад 70 гуртів з усіх куточків України після тривалої карантинної ізоляції упродовж трьох днів заряджали потужною енергією всіх і все навколо.  DK.Dance  – Це наш перший пост-карантинний фестиваль, і ми сподіваємося цього літа побувати й на інших фестивалях. Рок Булава – один із кращих фестів. Ми тут вже вдруге – були на цій локації позаминулого року. Ми бачимо, як розрісся фестиваль: стала більшою основна сцена, більша альтернативна сцена, – поки ми проходили територією, встигли зацінити розвиток. Мені здається, що у цього фестивалю є майбутнє, і ми рекомендуємо всім щороку приїздити на Рок Булаву, – поділився враженнями відразу після свого виступу фронтмен гурту із міста Суми "DK. Dance"   Андрій Шевченко .    Цьогоріч на т

       Нарешті Україна почала фестивалити і в авангарді цьогорічних Всеукраїнських фестивалів «Рок Булава» ударила роком по Черкащині.      О р ганізаторам вдалося добряче заінтригувати, заявивши хедлайнерами першого дня рокфестивалю самобутній хіп-хоп гурт із Харківщини « Курган & Агрегат » , що неабияк розбурхувало цікавість і бажання на власні очі побачити, як рокери сприйматимуть реперів. А ще вкрай закортіло особисто поспілкуватися з музикантами , дізнатися, яким творчим повітрям вони зараз дихають, чим займалися на карантині, як ставляться до фестивалів, і чи справді приправляють розмову міцним слівцем, як у своїх хітових композиціях.      На «Рок Б улаву» хлопці діставалися не разом – Раміль з Євгеном мандрували зі столиці, а Аміль за кілька годин, власне, до виступу приїхав із Харкова. Відтак, з близнюками, у яких, до речі, того дня був день народження, спілкувалися ми нарізно (окремо з Рамілем та Євгеном, і пізніше – з Амілем), але схожість мислення просто вражає. У

              На відкриту зустріч запросив журналістів директор-художній керівник Черкаського театру Шевченка Петро Ластівка, аби розповісти черкаській спільноті, чим сьогодні дихає обласний храм Мельпомени, які перепони мужньо долає та як планує розвиватися найближчим часом.    Вже другий місяць колектив Черкаського театру Шевченка гостинно вітає глядачів у стінах свого рідного оновленого  приміщення. За цей час шанувальники мали змогу відчути смак концертних («Україна-Європа» та «Зоре моя вечірняя»), комедійних («За двома зайцями», « Жіноча логіка », « Обережно – жінки », « Тестостерон, або гормон кохання »), драматичних («Украдене щастя»), трагедійних («Сад Гетсиманський»), оперних («Наталка Полтавка») та дитячих постановок і монодрами «Анна Київська – Королева Франції».     Три прем’єрні покази драми « Украдене щастя»  за твором Івана Франка у сучасній постановці головного режисера театру Станіслава Садаклієва  зібрали аншлаги. На черзі вихід прем’єри «Сто тисяч»   Петра Ластівки  

    Сьогодні чи не в кожному українському театрі чільне місце в репертуарі посідає «Украдене щастя», просякнуте драматизмом особистих історій героїв, глибиною характерів та самобутньою красою мови.  Віднині своє «Украдене щастя» за творами Івана Франка в оригінальній постановці головного режисера Станіслава Садаклієва , сповненій креативних режисерських та сценографічних рішень, оселилося в Черкаському театрі Шевченка.     За свідченнями Вікіпедії , в основу драматичного твору «Украдене щастя» Іван Франко поклав народну «Пісню про шандаря», один із варіантів якої записала приятелька Франка Михайлина Рошкевич 1878 року від селянки Явдохи Чигур у селі Лолині Долинського повіту. Після нескінченних цензурних удосконалень 15 листопада 1893 року постановку п'єси Франка на сцені театру товариства «Руська бесіда» здійснив Кость Підвисоцький, який і виконав роль Миколи Задорожного. Анну тоді грала Антоніна Осиповичева, а Михайла Гурмана — Степан Янович (батько Леся Курбаса). До кінця  1893