«Без культури немає нації», – Петро Ластівка розповів про творчі перспективи та багатостраждальні тельфери

            На відкриту зустріч запросив журналістів директор-художній керівник Черкаського театру Шевченка Петро Ластівка, аби розповісти черкаській спільноті, чим сьогодні дихає обласний храм Мельпомени, які перепони мужньо долає та як планує розвиватися найближчим часом.

   Вже другий місяць колектив Черкаського театру Шевченка гостинно вітає глядачів у стінах свого рідного оновленого  приміщення. За цей час шанувальники мали змогу відчути смак концертних («Україна-Європа» та «Зоре моя вечірняя»), комедійних («За двома зайцями», «Жіноча логіка», «Обережно – жінки», «Тестостерон, або гормон кохання»), драматичних («Украдене щастя»), трагедійних («Сад Гетсиманський»), оперних («Наталка Полтавка») та дитячих постановок і монодрами «Анна Київська – Королева Франції».

    Три прем’єрні покази драми «Украдене щастя» за твором Івана Франка у сучасній постановці головного режисера театру Станіслава Садаклієва зібрали аншлаги. На черзі вихід прем’єри «Сто тисяч» Петра Ластівки за однойменною п’єсою Івана Карпенка-Карого, перші покази якої відбудуться 26, 27 та 30 червня.

 Окрім цього, 17 червня герої притчі «ЛесЯ Українка» режисера-постановника Павла Гончарова нарешті зазирнуть в очі і душі глядачів із власної сцени під час третього прем’єрного показу.

   За словами директора-художнього керівника Черкаського театру Шевченка Петра Ластівки, після зустрічі з головою Черкаської обласної державної адміністрації Олександром Скічком 9 червня «запустився процес закупівлі нових тельферів». Петро Петрович нагадав, із 49, необхідних для функціонування театру тельферів, наразі на ладан дихають 22… Відтак керівник театру сподівається, що невдовзі спільними зусиллями міської та обласної влади, поетапно будуть замінені усі тельфери, і вже наступного року до Черкас повернеться такий омріяний фестиваль «Сцена людства» та тішитимуть глядачів нові прем’єри Черкаського театру.

    – Без тельферів дуже важко робити прем’єри, – пояснив головний режисер Станіслав Садаклієв, якому таки вдалося вразити публіку «Украденим щастям» завдяки експериментальним сучасним режисерським рішенням.

     У новому театральному сезоні Станіслав Садаклієв планує братися за «Лісову пісню» Лесі Українки, а Петро Ластівка обіцяє нагадати театралам актуальність гоголівського «Ревізора».

     Вже п’ять років Черкаси живуть спогадами про непересічну для міста подію – театральний фестиваль «Сцена людства». Після пожежі в Черкаському театрі Шевченка ХІ «Сцена людства» у 2016 році на чотири дні знайшла прихисток на підмостках обласної філармонії, але, чомусь у пам’яті багатьох черкасців не закарбувалася ця подія. Тоді участь у фестивалі взяли чотири українські театри: постійні учасники «Сцени людства» Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки запросили черкаських глядачів на «Сімейну вечерю», Київський академічний Молодий театр представив трагікомедію Ярослава Стельмаха «Синій автомобіль», Львівський  театр імені Леся Курбаса вразив виставою за п'єсою сучасного шотландського драматурга Девіда Гарровера «Ножі в курях, або Спадок мірошника», а Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка завершив фестиваль показом вистави «Дівка. Українська love story» за п'єсою Віри Маковій «Дівка на відданнє».

     За словами Петра Ластівки та Станіслава Садаклієва, вже розпочали роботу над концепцією ХІІ фестивалю з міжнародною участю «Сцена людства», під час якої увагу планують зосередити навколо українських та зарубіжних провінційних театрів під гаслом «провінція народжує столицю». Окрім цього, у межах театральної події збираються організувати кількаденний фестиваль дитячих театрів.

     У перспективі творчий колектив Театру Шевченка планує активізувати малі театральні форми, адже простір для цього є, та й керівництво готове йти на зустріч творчим забаганкам режисерів.

     Не уявляє Петро Ластівка повноцінної діяльності театру й без театрального кафе, як, власне, і більшість поціновувачів театрального мистецтва. Сьогодні очільник Черкаського театру Шевченка мріє про «сafé-chantant», так зване «співаюче кафе», що було притаманне французькій Belle Époque (перше Café-chantant започаткували у 1789 на Champs-Élysées - авт.).

    – Без культури немає нації. Культуру не можна купити, її тисячоліттями народ створює і цим живе. Культуру можна вбити і стати ніким, а можна плекати і берегти культуру – і продовжувати життя своєї нації, – вкотре наголосив директор-художній керівник Черкаського театру Шевченка, заслужений діяч мистецтв України Петро Ластівка, сподіваючись на процвітання української культури, зокрема на Черкащині.