«Наша творчість для тих, хто викупає», – «Курган & Агрегат» на фестивалі «Рок Булава»

 

    Нарешті Україна почала фестивалити і в авангарді цьогорічних Всеукраїнських фестивалів «Рок Булава» ударила роком по Черкащині.

    Організаторам вдалося добряче заінтригувати, заявивши хедлайнерами першого дня рокфестивалю самобутній хіп-хоп гурт із Харківщини «Курган & Агрегат», що неабияк розбурхувало цікавість і бажання на власні очі побачити, як рокери сприйматимуть реперів. А ще вкрай закортіло особисто поспілкуватися з музикантами, дізнатися, яким творчим повітрям вони зараз дихають, чим займалися на карантині, як ставляться до фестивалів, і чи справді приправляють розмову міцним слівцем, як у своїх хітових композиціях.

    На «Рок Булаву» хлопці діставалися не разом – Раміль з Євгеном мандрували зі столиці, а Аміль за кілька годин, власне, до виступу приїхав із Харкова. Відтак, з близнюками, у яких, до речі, того дня був день народження, спілкувалися ми нарізно (окремо з Рамілем та Євгеном, і пізніше – з Амілем), але схожість мислення просто вражає. У вас є можливість у цьому пересвідчитися. Стилістику мови залишаю оригінальну, бо інакше ніяк.

 – Чому ви сьогодні на «Рок Булаві» та ще й у свій день народження?

 Аміль: Перший раз наш день народження на фестивалі. Пригласили – приїхали. Отказувать нільзя. Якщо у тебе є свободноє время і нема ніяких других уважитєльних причин – зачєм отказувать? Во-пєрвих, це ж в принципі, грубо говоря, і зароботок, а во вторих – давно не виступали на фестивалях. В прошлом году, по моєму, був один фестіваль – Республіка, но він був в режимі полуонлайн-полуоффлайн, поетому приїхать первий раз за два года на фестиваль – це офігєнно! На фестиваль з людьми, де много людей. 

 Раміль: – Фестивалі – це класно, лєто асоциірується з фестивалями.

Євген: – Позвали – приїхали.

Раміль: – Лєто без фестівалєй якесь грусне стало, уже привикли до цього всього. 

Євген і Раміль

– Чим відрізняється фестивальне життя від концертних гастролей?

 Раміль: – Людей больше. І може буть друга аудіторія. І ти такий виступаєш, а вони такі «хто це, б***, що за х***?».

Євген: – Получається атмосферой отлічаються. 

Аміль: – На фестівалях ми виступаєм перед большей аудіторієй, чим на своїх сольних концертах. 

Курган & Агрегат на Rock Bulava

- Який найяскравіший фестивальний спогад?

 Раміль: – Для мене запомнились перші такі здорові фестивалі – «Atlas Weekend», «Zaxidfest», на яких ти прямо офігіваєш от масштабов, от колічества людей.

Євген: – А тут я залазив на кришу один раз. На одному із фестивалів Рокбулава я залазив на кришу над сценой на пєсню «Гонщик» і танцював там. От таке вот яскраве воспомінаніє.

Раміль: По поводу фестивалів, якось на цій локації був байкерський сльот. Точно так сцена стояла, байкери тусувались, і ми виступали. То в нас тоді кинули пластікову бутилку.

Євген: – Ну, це не «Рок Булава» була.

Аміль: – Много чого було, я зараз щось одне не вспомню. А, це тут було. Поставили піджейок танцювати в трусах, щоб не так злились на нас рокери. Ну тут були байкери, рокери, то, щоб отвлікались по чуть-чуть, щоб не сильно злились, що ми на сцені, були ті піджейки. Ну все одно, одна бутилка полетіла в нас. Ну, ще один був фестиваль, вечірінка, літняга типа, в Харьковській області. І ми там виступали. І там, короче, за сценой 5 метрів і річка тече. І понятне дєло: літо, вечір, куча комарів – прям іменно куча – із разряда, коли возлє свєта, прям – тисячі. І ми ж на сцені. Свєт токо на сцені. І це ужас – ти виступаєш – і в рот, і в ноздрі, і в глаза, і в вуха. І я виступав там з двіженіями вже не так як репери, а махав актівно руками в різні боки, щоб від комарів відбитися. (демонструє рухи) 

Виступ на Рок Булаві

– У своїх композиціях ви вживаєте ненормативну лексику, для чого: привернути увагу, стати ближчими певним соціальним групам, своєрідний вияв бунтарства чи так легше доносити думку? 

Євген Володченко

Євген: – Ну, ми писали пісні в другом возрастє, а щас ми, получається, отлічаємся від тих людей, які писали в прошлом. І іногда, в момєнтах, воно може різать слух і нам самим, патамушо мат надо умєть іспользовать со вкусом. Тоєсть, в старих треках ми учились іспользовать мат, щас ми іспользуєм його як професіонали, а до цього, як любітєлі.

Раміль: – Мат должен звучать вкусно.

Аміль: – Щоб висловити думку, емоцію, і ще ти не скриваєшся – ну, тіпа, всі матюкаються. Але я собі беру проміжутки, коли не матюкаюсь. А коли приїжджаю на якийсь концерт, напрімер, і мене там так прьот, що я начинаю матюкаться і нема паузи – це стоко матюків ллється, і потом, обратно в жизні начинаю матюкаться. Сложно, но я могу контроліровать. Ну от возлє вас ніразу не матюкнувся покашо. Ілі матюкнувся? Плюс-мінус я контролірую себе. От коли я в компанії своїх, тоді в мене ллється – може в реченні одном чотири-п'ять матюків і сполучники «і», «е» – і всьо. А вообще, це ж тіпа всі так разговарюють: суржик, матюки – зачем це скривать. 

 – Хто ваш потенційний слухач? 

Аміль Насіров

Аміль: – Наша творчість для всіх, хто викупає. Хто викупає, тому і нравиться. Хто не хоче це викупать – це його проблеми. Це людина, яка даже не хоче постараться понять самоіронію, стьоб, сарказм, то єсть, все те, що ми показуєм. Насправді, ми хочем і серйозні тєми зацепить. Люди по разному сприймають – єсть, тіпа, гігі-гага, – це їхнє мнєніє, а єсть люди, які в наших пєснях находять такий смисл, який ми туда не влажуєм. А потом ми вже самі думаєм, а ну, да, в принципі, могло буть.

Вобще, ми всєгда дєлали всьо в одном стілє, а «Габелі» – абсолютно друга пєсня, абсолютно другий жанр. А щас ми пишем альбом, який отлічається от того, що ми дєлали раньше, він другий. Він, тіпа, в нашем стілє, тіки в плані музики він другий.

 – Чи легко ви знаходите спільну мову один з одним? 

Раміль: – Кокаїн помагає дружить. Це шутка. Ми дружим із сьомого класа, нам нормально вмєсті.

Аміль: – Нам не важко знаходить спільну мову. Ну, ми ж со школи вмєстє. Єслі б було важко, вже б не дружили. 

 

Євген і Раміль

– Чим займалися у карантин?

Раміль: – Отдихали. Так сказав, як будто ми тут напрягаємся (сміється).

 Євген: – Я іграв в комп'ютерні ігри і питався не забухать. Потому шо, якби я начав пить, то це був би запой, а так я сидів на карантіні просто. Ігри стали моїм спасєнієм.

 Аміль:  – Я уїхав зразу в Близнюки, коли первий локдаун об’явили. Сидів там, отдихав. Нормально – дом, сім’я, родітєлі. Отдихнув, потом с Жекой через неділі дві начали виходить, снімать відео. У нас там вийшла серія відео «Осторожно долбо***и». Снімали це, потом іще чуть-чуть врємя прошло, начали писать пєсні. Потом лєтом сняли ще кліпи. Ну і начали по чуть-чуть расчехляться. Осінню вже начали мінімально виступать на закритих міропріятіях. 

 

– Яку музику слухали в підлітковому віці, на кого орієнтувалися?

Раміль Насіров

Раміль: – Росли ми на репі з матюками, і того получився такий продукт. Слухали рускоязичний реп. 

Євген: – Я лічно слухав разну музику. Мені дядя колись привіз СД-плеєр і пару дісков, потом я научився діски сам записувать і поетому мені нравилось експерементірувать. Був один промєжуток врємєні, у якому слухав емігрантов рускоязичних. 

Аміль: – «1.Kla$», «Oxxxymiron» Ми із тих людей, хто Оксімірона слухали до того, як він став супер-популярним. Ми його слухали, коли він зачитував із первим класом. Тоді питали – хто це, типу, з Лондона? Потом він став дєлать нормальні вєщі, качествєнні. Крутий. 

 

– Чим, окрім музики, живуть «Курган і Агрегат»?

Раміль: – Дивимося «Євро», «Євро-2020», і вболіваєм за нашу збірну. Зараз знімаємся в кіно. Случайно попали.

Євген: – Случайно, так само, як і в реп.

Раміль: – Шо туда не стремились, і сюда тоже. І попали. Отака наша формула.

Аміль Насіров

Аміль: – У нас є ютьюб. Там не токо пєсні. Там є разлічні роліки. Ми, короче, понаблюдали ринок ютуба, і там, короче, стало много інтерв'юірів. І ми придумали просто свою Всєлєнну, со своїми знамєнітостями, і ми брали у них інтерв'ю, і грали ми втройом. Кстаті, один із цих відосов побачив Антоніо Лукіч і пригласив нас в кіно. Все і началось із цих роліков. Шлях в кіно почався не з пєсєн, він побачив ці роліки. А ми там просто втройом, в разних ролях –  ми і інтерв'ю берем, і каждий дає інтерв'ю, тоєсть, ми разних знамєнітостєй дєлаєм, придумуєм їм біографію, берем у них інтерв'ю, і людям подаєм, тіпа, настояща знамєнітость. У нас єсть актьор, фізік, адвокат знамєнітий, єсть діджей, єсть екстрасенс знамєнітий. 

 – З послабленням карантину повернулася можливість подорожувати. Без яких трьох речей ви не пуститеся в мандрівку?

Раміль: – Телефон, зарядне устройство і чисті трусіки

Євген: – По моєму, Раміль отвітив вичерпно. я не можу нічого добавить, патаму шо мені, в принципі, все те саме нада для комфортной подорожі.

Аміль: – Мобільний телефон із зарядкою. Антисептик – я параноїк ужасний. І ключі од дома, щоб було куди вернуться. Всігда нада вертаться додому. 

Курган & Агрегат перед виступом

 Упродовж інтерв'ю до хлопців повсякчас підходили фанати, щоб потиснути руку, привітати з днем народження, сфотографуватися, висловити вдячність за творчість. Опівнічний виступ «Курган & Агрегат» підняв на ноги, чи на вуха, всю фестивальну тусу – фестивальники танцювали, співали, верещали, знімкували на телефони, – драйвували на повну. Цього разу пляшки ніхто в хлопців не жбурляв, а вдячна авдиторія проводжала «Курган & Агрегат» бурхливими оваціями.

Привітання з днем народження від прихильниці

    Виступ завершився близько другої ночі, а вже на ранок Аміля, Раміля, Євгена чекали насичені робочі будні у столиці.