Жадане втілення творів Жадана на черкаській театральній сцені

Життя має лише два мости:
один веде до раю, інший — до пекла.
Сергій Жадан

     
Чи знайоме вам відчуття, коли тобі 20 років і за плечима виростають крила, які стрімко несуть тебе вперед у незвідане майбутнє і, здається, ніщо не може приборкати вулкану юнацьких бажань. У жилах клекоче гаряча кров, тіло переповнює бурхлива енергія і жага яскравого життя. Ти прагнеш незалежності й тобі байдуже,  в яких умовах жити аби лише мати змогу сповна насолодитися свободою. Ти приїздиш у нове місто, пізнаєш його особливості, ніби в замкову шпарину підглядаєш за звичками його жителів… З’являються нові знайомі, приятелі, друзі, і…ВОНА… Зовсім несподівано ти закохуєшся у людину, з якою, здавалося б, у вас немає нічого  спільного. Але ти вигадуєш причини для зустрічей, слідкуєш за кожним її рухом, слухаєш, іноді зовсім безглузді, здебільшого вигадані нею історії, осторонь спостерігаєш,  як вона зустрічається з іншими… Керуючись незвичним внутрішнім поштовхом, пишеш їй вірші й потайки кладеш  під двері її квартири…

       Марно намагаєшся дізнатися її таємницю… 

      Переповнений почуттями ти мандруєш мостами життя і, наразі не відомо, чи ти втрапиш до раю, чи інший міст приведе тебе до пекла… 
     
  Три дні поспіль у Черкаському Театрі Шевченка відбувався прем'єрний показ експериментальної вистави молодого режисера Сашка Демешка «Мости» за творами Сергія Жадана
     Після перегляду всі бажаючі мали нагоду обговорити побачене, поділитися враженнями, висловити свої побажання режисерові. Глядачі не стримували захоплених відгуків, багато поціновувачів театрального мистецтва не могли приховати сліз  та тремтіння голосу… Режисеру вдалося створити інтимну атмосферу за допомогою гри світла, музичного оформлення, та мінімалізму буденних декорацій. Актори-дебютанти Анна Владович (Анна-Марія) та Микола Мусатов (Матвій) майже нічим не поступалися досвідченим виконавцям Максиму Рижеволу (Юра) та Миколі Зайнчківському (Іван Іванович). Творці вистави достукалися до сердець кожного глядача без винятку, багато хто побачив епізоди з власного життя, багатьом емоційний стан героїв нагадав особисті переживання чи то з минулого, чи з сьогодення…
       
     Про що вистава? Впевнена, що на це питання не буде однозначної відповіді… Про любов, про дружбу, про романтику, про любовний трикутник, про війну, про самопожертву, про спроби знайти своє місце в соціумі… Кожен зможе знайти близьку собі тему…
         Для мене особисто, «Мости» – про глибину життя з усією палітрою емоцій та почуттів… 
         Особливої поетики виставі надають прозові та віршовані філософські твори Сергія Жадана:

Як добре, що я для неї помер,
добре, що вона забула моє ім'я,
добре, що все це сталося саме тепер,
добре, що при цьому всьому не був присутній я.

Добре, що вона вирішила все за нас,
що я не мусив переконувати її не робити дурниць,
не мусив спостерігати, як вона вагається раз у раз,
не мусив при цьому бачити її темних зіниць.

Тепер головне — зникнути, вибравши вірний маршрут,
головне — не повертатись туди, де раніше жив,
головне — не підходити близько до знайомих споруд,
не лякати знайомих, не розчаровувати чужих,

Добре, що можна тепер вилітати крізь комини,
проходити крізь вогонь, падати у траву,
відчувати плавку матерію, яка наповнює її сни,
помічати в повітрі линви, що тримають її на плаву.

Добре, що смерть не належить ні до надбань, ні до втрат,
добре, що нас не зраджують наші сліди,
що нічого не можна повернути назад,
і нічого не можна втратити назавжди.
     
      Не кожен зможе зрозуміти творчість Сергія Жадана… Коли режисера «Мостів» збентежено запитували: «Чому саме Жадан?», Сашко Демешко просто і щиро відповідав: «Бо він мені подобається». Для певного кола глядацької аудиторії розуміння Жадана відбулося саме після перегляду «Мостів» і у тих, хто ще не знайомий з його творчістю, виникло бажання гайнути до найближчої книгарні й придбати збірку автора, за творами якого молодий режисер-початківець зробив шедевральну постановку, яка торкається найпотаємніших струн душі…
      Не побоюся сказати, що всі, хто познайомився з першою роботою талановитого режисера Сашка Демешка, з нетерпінням чекають його нових постановок.

                                                                                                                Світлини: Ірма Пашківська
Публікації: Місто на Че

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

«Доця» – книга одночасно і про війну, і не про війну

«Драма-спринт» – шлях сучасної драматургії до українських театрів

Дара Корній: «Проблем з натхненням немає, навпаки, є брак часу»