Публікації

Показано дописи з міткою "вистава"

Сумський театр Щепкіна пропонує осягнути «Украдене щастя» крізь призму 90-х

Зображення
                 Вже понад сотню років п'єса Івана Франка «Украдене щастя», написана наприкінці ХІХ століття, знаходить втілення на театральних майданчиках України й за її межами, стає сюжетом екранізації. 23 серпня 2024 року режисер Сумського національного театру імені Михайла Щепкіна Дмитро Некрасов представив на розсуд театралів своє бачення одвічної боротьби за щастя крізь призму життя типового провінційного містечка Слобожанщини на межі століть – кінець 90-х - початок 2000-х.  За словами режисера-постановника, саме цей часовий період йому близький, адже дитячі та юнацькі роки, враження, емоції міцно закарбовуються у пам'яті. Дмитро Некрасов пропонує глядачам пуститися в півторагодинну мандрівку театральною машиною часу, аби стати свідками провінційної драми. Найперше, що впадає в око ще до початку розгортання драматичних подій, це продумана до дрібниць сценографія – на камерному сценічному майданчику відтворені кухня, вітальн...

«Лимерівна» Сергія Павлюка феєрично зафіналила гастролі гоголівців у Черкасах

Зображення
         Драмою «Лимерівна» за однойменною п'єсою Панаса Мирного у постановці заслуженого діяча мистецтв України Сергія Павлюка завершилися чотириденні гастролі Полтавського театру імені Миколи Гоголя у Черкасах. Саме «Лимерівна», після бурхливих оплесків, вигуків браво, щемливої промови майстрині режисерського курсу Сергія Павлюка Ніни Миколаївни Гусакової та завіси, не випустила глядачів зі своїх обіймів, за півтори години оповивши, як мотузкою, людську свідомість, зануривши, ніби в глину, у своєрідний транс… У виставу хитромудрим мереживом символів майстерно вплетені людські чесноти і пороки, щирість почуттів і жага наживи, злети мрій  і земне тяжіння реалій. «Лимерівна» порушує безліч питань, які в плині часу не втрачають своєї актуальності, тому ні костюми, ні сценографія, ні співи не відмежовують сучасників від сценічного дійства. Чи приведе традиційна українська толока, яка за звичаєм покликана згуртованою роботою упорядкувати обійстя, до ладу особис...

«Невже ви не знаєте, що гратися з вогнем небезпечно?», – «Фрекен Жюлі» у Черкаському театрі Шевченка

Зображення
Після театрального успіху абсурдистських «Носорогів» Ежена Йонеско та видовищного Шекспірівського Макбета головний режисер Черкаського театру Шевченка Станіслав Садаклієв взявся за сценічне втілення натуралістичної драми шведського драматурга Августа Стріндберґа «Фрекен Жюлі». Попри те, що п'єса була написана у 1888 році та зазнала деяких змін, продиктованих тогочасною цензурою, вже понад сто років вона не сходить зі світових театральних підмостків та не втрачає привабливості для кінотворців.  Певно, недарма американський драматург Юджин О'Ніл зазначав, що Стріндберґ «досі зостається найсучаснішим із сучасників, найвидатнішим тлумачем театру характерних духовних конфліктів, що складають драму – криваву драму – нашого теперішнього життя».  За словами Станіслава Садаклієва, саме  одвічні конфлікти, якими наскрізь пронизаний твір драматурга ХІХ століття, спонукали сучасного режисера  поділитися з нинішніми глядачами своїм баченням історії. – «Фрекен Жюлі» – насамперед, ...

«Лишатися (не) можна...» – історії про тернисту дорогу з окупації до першого українського блокпосту

Зображення
     Херсонський театр імені Миколи Куліша у межах гастрольного туру за підтримки Українського культурного фонду показав у Черкасах документальну виставу про окупацію «Лишатися (не) можна...». Робота над постановкою розпочалася у вересні 2022 року, за місяць до звільнення Херсону. Тоді актори Херсонського театру, яким вдалося виїхати на підконтрольні Україні території, згуртувалися в Києві, аби втілити на сценічному майданчику п'єсу про опір херсонців.  – На кожній перерві між читками хтось розповідав свої історії… І ми зрозуміли, що наші історії настільки правдиві, настільки справжні, настільки невигадані, що набагато буде правильніше, сильніше і чесніше зараз розповідати саме ці історії, –  поділилася акторка Римма Зюбіна. Режисер-постановник  Євгеній Резніченко записав на диктофон 9 годин особистих історій, просякнутих сльозами та емоціями.  Режисерка Ксенія Швець разом із Євгенієм обробляли тексти, компонували, викидали зайве.  – В принципі, п...

У Черкаси повернулася опера: в художньому музеї представили "Ноктюрн" Миколи Лисенка

Зображення
  20 червня 2023 року в художньому музеї панувала особлива атмосфера, адже вперше в Черкасах тут прозвучала остання опера Миколи Лисенка «Ноктюрн».    Для шанувальників оперного мистецтва творчу ідею втілили: авторка музично-педагогічної ініціативи «ГУЛАК-АРТ» Олександра Скічко зі студентами Черкаського музичного фахового коледжу імені Семена Гулака-Артемовського, заслужений діяч мистецтв України, режисер-постановник Сергій Архипчук, заслужений артист України Юрій Ільчук,  хореограф Ярослав Сухенко з вихованицями танцювальних колективів «Inside» та «Вікторія», концертмейстерка Лариса Снозова та вокалістка-консультантка Олена Лютаревич-Марченко за підтримки клубу меценатів «Друзі Опери».  Під чарівливі звуки фортепіано, у мариві мрій і фантастичних снів, на сцені жили, любили, страждали, оповідали свої історії: покоївка, вакханка, цвіркун із цвіркункою, дівчина з трояндою та її коханий офіцер.  Оперу-хвилинку «Ноктюрн» Микола Лисенко у 1912 році написав...

«Балада про любов» пролунала у Черкаському театрі Шевченка

Зображення
4 березня 2023 року, у день народження поета і композитора Володимира Івасюка, Черкаський театр Шевченка вшанував генія пісенної творчості прем'єрою музичної вистави « Балада про любов» у втіленні Павла Гончарова. Поетичним та пісенним мереживом витканий сюжет театрального дійства, у якому герої, віддаючись щирим почуттям, йдуть стежками своєї долі, образу Долі-матері режисер приділив окрему увагу. Попри те, що головна сюжетна лінія присвячена Володимиру Івасюку, та події, що розгортаються навколо нього, не мають часових обмежень, адже усім людям притаманний певний спектр емоцій та глибина почуттів. – Старше та середнє покоління виросло на піснях Івасюка, а сучасна молодь  у характерах персонажів, у любовному трикутнику між героями вистави, у їхніх  переживаннях впізнає себе. Я намагався  донести до нинішнього покоління глибину текстів, написаних півстоліття тому, ще раз показати, що любов немає часового простору – які б на нас не були костюми середньовічні чи сучасні, по...