Публікації

Показано дописи з міткою "вистава"

Прем'єрою вистави «Мартин Боруля» театральна студія «Рампа» відзначила 180-річчя від дня народження Івана Карпенка-Карого

Зображення
         29 вересня до 180-річчя від дня народження Івана Карпенка-Карого (Тобілевича) театральна студія для людей з інвалідністю «Рампа» запрем'єрила у Черкаському театрі Шевченка виставу «Мартин Боруля» за однойменною повістю українського письменника, драматурга, одного з корифеїв українського побутового театру. Після шаленого успіху інклюзивної вистави «Після перемоги» Станіслава Садаклієва, що згуртувала на сценічному майданчику учасників театральної студії «Рампа», ГО «Спілка батьків молоді з інвалідністю «Перспектива»» та вихованців Черкаського міського центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Жага життя» у межах  проєкту «Митцем може стати кожен, хто хоче і має що сказати суспільству» за підтримки Українського культурного фонду та «Вертепного дійства», поставленого Олексієм Клименком й Олександром Кузьминим у 2024-му, подивитися нову роботу особливих акторів завітало керівництво області, міста, меценати, гості з Канівщини та Корсунь-Ш...

«Відстань» – сучасна драматургія на сцені Черкаського театру Шевченка

Зображення
          10 липня 2025 року репертуарна скарбничка Черкаського театру Шевченка збагатилася новою виставою Станіслава Садаклієва «Відстань» за п'єсами Ірини Бесчетнової «Монологи біженок» та Катерини Холод «Девілштрасе». Нарешті шевченківці звернулися до сучасної драматургії і це не може не тішити, оскільки після сценічного втілення особистої ініціативи автора і режисера постановки «Як все починалось…» Валерія Бондаренка у лютому 2023 року, здавалося, сучасна драма існує в іншому з Черкаським драмтеатром вимірі.           Та все ж, завдячуючи проєкту TAW-2024 (Theatre Against War), головний режисер театру Шевченка зважився кинути виклик, за його словами, насамперед собі, та вдатися до мистецького експерименту.           – Рік тому я не був готовий ставити матеріал про війну, хотілося, щоб все закінчилося, а потім рефлексувати. Але у театру є місія – говорити про актуальні проблеми, порушувати актуа...

Сумський театр Щепкіна пропонує осягнути «Украдене щастя» крізь призму 90-х

Зображення
                 Вже понад сотню років п'єса Івана Франка «Украдене щастя», написана наприкінці ХІХ століття, знаходить втілення на театральних майданчиках України й за її межами, стає сюжетом екранізації. 23 серпня 2024 року режисер Сумського національного театру імені Михайла Щепкіна Дмитро Некрасов представив на розсуд театралів своє бачення одвічної боротьби за щастя крізь призму життя типового провінційного містечка Слобожанщини на межі століть – кінець 90-х - початок 2000-х.  За словами режисера-постановника, саме цей часовий період йому близький, адже дитячі та юнацькі роки, враження, емоції міцно закарбовуються у пам'яті. Дмитро Некрасов пропонує глядачам пуститися в півторагодинну мандрівку театральною машиною часу, аби стати свідками провінційної драми. Найперше, що впадає в око ще до початку розгортання драматичних подій, це продумана до дрібниць сценографія – на камерному сценічному майданчику відтворені кухня, вітальн...

«Лимерівна» Сергія Павлюка феєрично зафіналила гастролі гоголівців у Черкасах

Зображення
         Драмою «Лимерівна» за однойменною п'єсою Панаса Мирного у постановці заслуженого діяча мистецтв України Сергія Павлюка завершилися чотириденні гастролі Полтавського театру імені Миколи Гоголя у Черкасах. Саме «Лимерівна», після бурхливих оплесків, вигуків браво, щемливої промови майстрині режисерського курсу Сергія Павлюка Ніни Миколаївни Гусакової та завіси, не випустила глядачів зі своїх обіймів, за півтори години оповивши, як мотузкою, людську свідомість, зануривши, ніби в глину, у своєрідний транс… У виставу хитромудрим мереживом символів майстерно вплетені людські чесноти і пороки, щирість почуттів і жага наживи, злети мрій  і земне тяжіння реалій. «Лимерівна» порушує безліч питань, які в плині часу не втрачають своєї актуальності, тому ні костюми, ні сценографія, ні співи не відмежовують сучасників від сценічного дійства. Чи приведе традиційна українська толока, яка за звичаєм покликана згуртованою роботою упорядкувати обійстя, до ладу особис...

«Невже ви не знаєте, що гратися з вогнем небезпечно?», – «Фрекен Жюлі» у Черкаському театрі Шевченка

Зображення
Після театрального успіху абсурдистських «Носорогів» Ежена Йонеско та видовищного Шекспірівського Макбета головний режисер Черкаського театру Шевченка Станіслав Садаклієв взявся за сценічне втілення натуралістичної драми шведського драматурга Августа Стріндберґа «Фрекен Жюлі». Попри те, що п'єса була написана у 1888 році та зазнала деяких змін, продиктованих тогочасною цензурою, вже понад сто років вона не сходить зі світових театральних підмостків та не втрачає привабливості для кінотворців.  Певно, недарма американський драматург Юджин О'Ніл зазначав, що Стріндберґ «досі зостається найсучаснішим із сучасників, найвидатнішим тлумачем театру характерних духовних конфліктів, що складають драму – криваву драму – нашого теперішнього життя».  За словами Станіслава Садаклієва, саме  одвічні конфлікти, якими наскрізь пронизаний твір драматурга ХІХ століття, спонукали сучасного режисера  поділитися з нинішніми глядачами своїм баченням історії. – «Фрекен Жюлі» – насамперед, ...

«Лишатися (не) можна...» – історії про тернисту дорогу з окупації до першого українського блокпосту

Зображення
     Херсонський театр імені Миколи Куліша у межах гастрольного туру за підтримки Українського культурного фонду показав у Черкасах документальну виставу про окупацію «Лишатися (не) можна...». Робота над постановкою розпочалася у вересні 2022 року, за місяць до звільнення Херсону. Тоді актори Херсонського театру, яким вдалося виїхати на підконтрольні Україні території, згуртувалися в Києві, аби втілити на сценічному майданчику п'єсу про опір херсонців.  – На кожній перерві між читками хтось розповідав свої історії… І ми зрозуміли, що наші історії настільки правдиві, настільки справжні, настільки невигадані, що набагато буде правильніше, сильніше і чесніше зараз розповідати саме ці історії, –  поділилася акторка Римма Зюбіна. Режисер-постановник  Євгеній Резніченко записав на диктофон 9 годин особистих історій, просякнутих сльозами та емоціями.  Режисерка Ксенія Швець разом із Євгенієм обробляли тексти, компонували, викидали зайве.  – В принципі, п...