Британська філософія вразила черкаського глядача
Все, що я повинна робити, це встромляти назви в усе,
так само, як я встромляю ножі у курей.
Девід Гарровер «Ножі в курях»
Уперше п'єса «Ножі в курях» була поставлена на сцені театру Траверс в Единбурзі у червні 1995 року. Від моменту успішного театрального дебюту драматурга Девіда Гарровера, його твір побачили глядачі в більш ніж 25-ти країнах світу.
До львівського театру імені Леся Курбаса п'єса потрапила завдяки режисерові
Володимиру Кучинському, який був у журі проекту Британської ради в Україні, де молоді режисери виборювали право на постановку сучасної британської драматургії. Володимир Кучинський захопився філософією твору британського драматурга, а талановиті актори Наталка Рибка-Пархоменко, Олег Цьона та Андрій Козак майстерно втілили унікальні ідеї режисера на сцені рідного театру. Згуртований творчий колектив театру Леся Курбаса, який самовіддано працював над цією виставою, додав їй особливих неповторних барв.
Головні герої п'єси орач Вільям та його молода дружина живуть у сільській місцевості, де життя йде своїм плином, один день змінюється на інший, залишаючи непорушним сталий набір повсякденних обов'язків. Молода дружина ідеалізує подружні стосунки, сліпо вірячи кожному слову свого чоловіка і зовсім не помічаючи його постійних зрад. Та таку штучну гармонію порушує мірошник, який живе за власними законами та прагне до самопізнання. Він спонукає дружину орача до розширення світогляду, допомагаючи молодій жінці скинути полуду з очей. На перший погляд, здавалося б, виникає банальний любовний трикутник… Та, насправді, кожен герой починає усвідомлювати своє призначення: хтось звертається до Бога, хтось до знань, а хтось до глибокої філософії безкрайнього поля…
Від початку вистави, сповненої глибокого символізму, героїня намагається дати назви всьому, що її оточує: сонце, небо, хмари, вітер, дерево, листя, поле, пташка, заєць. Вона не розуміє, чому калюжа залишається калюжею і тоді, коли в ній брудна вода, і тоді, коли крізь чисту воду, можна побачити землю й відблиски сонячних променів. Вона не погоджується з тим, що чоловік її порівнює з полем:
«Я не поле. Як я можу бути полем? Яке поле – мокре, чорне від дощу… Я не поле!»
Після зустрічі з мірошником, героїня запекло намагається віднайти порушену гармонію, але зерна нових знань вже пустили паростки в спраглій до розвитку молодій підсвідомості.
Драматичний відчайдушний потяг героїні до змін не залишає байдужим і мірошника, спонукаючи його рухатися далі, у місто, де є «книги і ручки, і папір», де люди «цілий день говорять про все на світі».
«Ножі в курях, або Спадок мірошника» – це вистава, після якої виникає бажання зібрати думки, які хаотично бігають, до купи, прислухатися до внутрішнього голосу, пильно придивитися до навколишнього світу та, нарешті, позбутися стереотипів і звільнитися від суспільних кайданів.
Коментарі
Дописати коментар