Олексій Вертинський: "Синій автомобіль" – це історія про любов, якою вона може бути

«Були ж колись золоті часи! 

Ні турбот тобі, ані клопоту, повзаєш собі без паспорта

 і возиш по підлозі синій автомобіль».

Ярослав Стельмах «Синій автомобіль»

     

  

   У п'ятницю, 27 травня, Київський академічний Молодий театр представив на фестивалі «Сцена людства» трагікомедію Ярослава Стельмаха «Синій автомобіль», прем'єра якої відбулася у травні 1998 року.  

   Доволі актуальна вистава, своєрідна відверта сповідь, яка піднімає на поверхню соціальні та психологічні проблеми, підкреслює особистісні конфлікти та безжально оголює   внутрішній світ автора.

    На початку вистави «Синій автомобіль» ми стаємо свідками, як Олексій Вертинський блискуче демонструє творчі муки свого героя у хаотичному пошуку сюжету для чергового твору. Затамувавши подих слідкуємо за тим, як він добирає слова, ретельно майструє сюжетну лінію, ніби складає великий мистецький пазл чи чаклує над художнім полотном.  

    Одвічну історію кохання автор розглядає під різним кутами, час від часу замінюючи деталі. Окрім безстрашного подолання головною героїнею відстані у сім поверхів до мансарди коханого по ринві, автор навіть вдався до вплетення у сюжет фантастичного прильоту інопланетян. 

     У другій частині вистави автор від блукання надрами творчих хащів переходить до філософської оповіді про своє життя з усіма конфліктами, непорозуміннями та іронічного розмірковування на тему істинного щастя. 

    Через деякий час копирсання в минулому, він доходить висновку, що «щасливий той, хто щасливий» … 

     Ця п'єса про особисте життя Ярослава Стельмаха, про його дитинство, непрості сімейні стосунки, про своєрідну атмосферу любові та про особливості безперервного творчого пошуку.     

   З перших секунд Олексій Вертинський захоплює у невидимий полон і не відпускає до фінальної сцени. Глядач жадібно ловить не лише кожне слово актора, а й кожен рух, жест, вираз обличчя, інтонацію… Черкаські шанувальники театрального мистецтва довго вітали актора невгамовними оплесками і вигуками «браво». 

     Сам Олексій Вертинський свого часу не вірив в успіх п'єси «Синій автомобіль», яка йому нагадувала популярні «задорнівські фейлетони». Та й автор твору Ярослав Стельмах під час роботи над виставою не погоджувався з баченням Ігоря Славинського та боляче сприймав режисерські знахідки. Але численні нагороди і міжнародне визнання монодрами довели, що саме таке поєднання режисури, сценографії та акторської майстерності знайшло глибокий відгук у серцях театралів.

                                                                                                                Публікації: Місто на Че