Містична театральна імла досягла Черкас

   
    Минулої суботи черкасці мали унікальну нагоду значно розширити свої театральні горизонти. Вперше до нашого міста з гастролями завітав київський театр-студія "ProEnglish Theatre" з унікальною англомовною постановкою "Something In The Mist" за твором короля містики Стівена Кінга "The Mist".

 Для багатьох ця подія була особливою ще й тому, що засновник ProEnglish Theatre, актор та режисер  "Something In The Mist" черкащанин Алекс Боровенський, якого багато хто добре знає з садочка, зі школи чи з черкаського вишу. Мені особисто не один рік пощастило працювати з Алексом у відомій міжнародній організації, про яку він чомусь ретельно замовчує у своїх інтерв’ю. Тож на виставу киян наші містяни чекали з нетерпінням, і беззаперечним підтвердженням цього стала заповнена глядачами зала Центру дитячої та юнацької творчості. 
    Нарешті у Черкасах зі сцени лунала англійська мова, а публіка жваво реагувала на тонкі жарти та драматичні діалоги.      
  Ті, хто знайомий із твором Кінга "Імла" чи бачив його екранізацію, можливо, очікували неймовірних спецефектів та нашестя чудовиськ зі смертоносними мацаками (дякую Олександру Красюку, відомому перекладачеві творів Кінга, за розширення мого словникового запасу – авт.), але постановка Алекса Боровенського мала здебільшого психологічно-драматичний характер. Весь драматизм майстерно вплетений у напружені діалогові візерунки та у містичну незвіданість таємничої імли…за дверима глядацької зали. Саме за дверима, через які глядачі заходили до зали, і зникали герої вистави, котрі необачно ризикували залишити приміщення супермаркету… На півтори години аудиторія стала свідком обмеженого стінами супермаркету життя зі щирими сповідями та гнітючими таємницями, з яскравими проявами любові і ненависті, релігійного фанатизму та покірної приреченості. І для тих, хто не мав жодної уяви про оригінальний твір Кінга, серед моїх знайомих були і такі, певно, залишилося загадкою, що ж саме приховує імла, у нашому випадку, за дверима.  
    Цікаво було спостерігати за молодими акторами, які відповідально і сумлінно виконували завдання режисера. Спочатку, навіть здавалося, що знаходишся на святковому заході в міжнародному піонерському таборі на кшталт славнозвісного "Артеку" (моя дитяча мрія, яка так і не здійснилася – авт.), настільки старанно актори демонстрували свої мовні та драматичні здібності.  Але згодом прийшло усвідомлення, що, оскільки середній вік акторів "ProEnglish Theatre" становить 24 роки, а середній вік акторів Черкаського драматичного театру, постановки якого ми часто відвідуємо, сягає за 40, то бачити квітучу молодь на сцені та відчувати нестримну юну енергетику просто дещо незвично. Та вже зовсім скоро особлива атмосфера тебе повністю поглинає і ти забуваєш і про вік акторів, і про іноземну мову, а відверто бажаєш, аби знайшовся вихід із пастки лиховісної імли.   
     Після перегляду глядачі ще тривалий час ділилися враженнями у фойє центру дитячої та юнацької творчості: декому було страшно, декому смішно, дехто скаржився на недостатнє нерозуміння мови, такі-собі  "lost in translation", комусь не вистачало спецефектів, а комусь забракло сексу в постановці… Та, однозначно, театральне мистецтво має розвиватися у нашому місті, має переходити на вищий рівень і не важливо якою мовою, чи якого віку актори. 
    Яскравим прикладом того, що молодь цікавиться театром і має нестримне бажання не лише його відвідувати, а й самостійно втілювати творчі ідеї, став акторський майстер-клас Алекса Боровенського наступного дня у театрі-студії "PROtest". Вже другий англомовний майстер-клас з акторської майстерності зібрав людей, які прагнуть розвиватися та розвивати театральне мистецтво у нашому місті. Алекс Боровенський допомагав руйнувати невидимі бар'єри, позбуватися комплексів, відчувати кожну клітину свого тіла, підкорюватися власним бажанням, заряджатися позитивом, надихатися прекрасним та неодмінно втілювати заповітні мрії.
     Тож, щиро хочеться реанімувати театральне життя у нашому місті: бачити "ProEnglish Theatre" з новими постановками, підтримувати театральні студії та збирати аншлаги у відбудованому Черкаському Театрі Шевченка.

Світлини: Нова Доба


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

«Доця» – книга одночасно і про війну, і не про війну

Дара Корній: «Проблем з натхненням немає, навпаки, є брак часу»

«Драма-спринт» – шлях сучасної драматургії до українських театрів