Черкаський Театр Шевченка провів глядачів життєвими стежками Лесі Українки
Чуттєвий, інтимний, літературно-поетичний вечір до 150-го дня народження Лариси Косач-Квітки, відомої світу на ймення Леся Українка, влаштував Черкаський Театр Шевченка в атмосферному залі Данила Нарбута Черкаського Художнього музею.
Актори театру: Олена Ластівка, Тетяна Крижанівська, Тетяна Гребень, Анастасія Бринько, Катерина Олейнікова, Микола Зайнчківський та Павло Гончаров разом із глядачами крок за кроком проходили Лесиними життєвими і творчими стежками - від народження до останнього подиху.
Магічним мереживом у біографічні полотна Лесі актори майстерно вплітали візерунки її творчості, поетичні присвяти рідним - «Надія», втраченим ілюзіям - «До мого фортепіано», коханим - «Не жаль мені» та «Я не кохаю тебе», стосункам музи та поета - «Музині химери», жіночій долі - «Жіночий портрет»...
Максим Славінський, Нестор Гамбарашвілі, Климент Квітка, Сергій Мержинський.... Ці чоловіки посідали особливе місце у житті Лесі Українки, запалюючи в її серці жагу до життя, надихаючи на самобутні поетичні рядки, збагачуючи її душевну скарбницю палітрою почуттів.
Найбільше Леся Українка кохала Сергія Мержинського... Мурахи шкірою від пророчих рядків із поеми «Одержима» у виконанні Тетяни Крижанівської, яку за одну ніч біля ліжка помираючого Мержинського 18 січня 1901 року створила Леся...
Пророцтвом наділено чимало творів Лесі Українки, до яких на мистецькій зустрічі зверталися актори. Цього вечора перед глядачами ожили образи із драматичних поем «Бояриня», «Кассандра», «Камінний господар»...
Драматична поема «Бояриня» 1910 року була першою й останньою спробою Лесі Українки написати великий твір на тему з історії України.
Особливими музичними тонами забарвлював атмосферу вечора неймовірний оркестр театру під керівництвом талановитої диригентки та композиторки Олени Бєлкіної...
Фінальна пісня «Сторононько рідна» у чуттєвому виконанні Олени Ластівки розчулила усіх, хто спостерігав за поетичним таїнством, затамувавши подих.
- Я прагнув, аби ми згадали Лесю, не лише як поетесу та драматургиню, а й як звичайну людину, яка відчувала радість і смуток, кохання і страждання, сподівання і розчарування, - говорить автор, сценарист та режисер літературної події, актор Павло Гончаров.
Коментарі
Опублікувати коментар