«Кожен вихід − це вхід у щось інше» − у Черкасах відкрився артпроєкт «EXIT»

16 квітня 2021 року в Черкаському художньому музеї відбулося відкриття артпроєкту «EXIT» двох самобутніх митців Олександра Дувінського і Сергія Козаченка.

Представлені в експозиції мистецькі твори вражають з першого погляду.

«Планети» та «Поверхні планет», зображені на полотнах Сергія Козаченка, заворожуть, кожна гіпнотизує, заманює у незбагненний вир, вимикає свідомість, і ти намагаєшся відшукати вихід із магічних тенет зображення, яке мимоволі захоплює у полон.

− Планети − це початок майбутнього життя. Кожна планета має свій характер і народжує майбутню цивілізацію, − говорить про свої роботи Сергій Козаченко. − Загалом, артпроєкт EXIT актуалізує два аспекти: коли матерія знаходить мегаформу, народжуючи гравітацію і планетарну площадку для майбутнього життя та коли людина, як окремий випадок матерії, силується еволюціонувати далі, намагаючись позбавити себе обтяжливих зв'язків на шляху до нірвани. І всередині цього замкненого кільцем буття перманентно відбувається Exodus, що здається EXIT.

Витвори Олександра Дувінського приковують до себе, кожна деталь привертає увагу, змушуючи замислюватися про потаємні сенси, штовхаючи до виходу із звичного сприйняття світу.

Перше, що виринуло в думках при погляді на витвори мистецтва Сергія і Олександа, колись почутий вислів британського драматурга Тома Стоппарда «Every exit is an entry somewhere else..» (кожен вихід, це, по суті, вхід куди-інде) ... І кожна робота випромінює надію, вселяє сподівання на вихід до кращого світу, кращого майбуття...

− Задумуючи цей проєкт, мені хотілось змусити (на цьому слові можна сміятись) художників попрацювати із текстами Біблії і спробувати порефлексувати над образами, подіями, словами… Але, як завжди, розумовий процес у головах цих двох митців не піддається керуванню. Мені залишалось лише спостерігати та насолоджуватись, − ділиться ідеєю кураторка проєкту Наталія Юріна-Вернидуб. − Кожного разу, працюючи із Козаченком та Дувінським, я розумію, що цей процес – уособлення всього життя. Я почуваюся глядачем у театрі. Кожного разу мені здається, що я можу відкрити двері, над якими світиться зелений напис EXIT, і вийти до світу зі своїми ідеями, але, коли моя рука вже тягнеться до дверної ручки, колесо буття, втрачаючи рівновагу від різкого жесту, відносить мене вглиб глядацької зали, перед якою на сцені відбувається вічна трагікомедія. І я можу лише голосно плескати.

Експонати артпроєкту вражають багатогранністю. Наприклад, «Калейдоскоп» Олександра Дувінського, створений із паперового спижу, металу, скла, срібла та розписаний Сергієм Козаченком, можна не лише споглядати, а й торкатися та зазирнути у скельце покрутивши ручку. Якщо надати диску калейдоскопа швидкість більше 60 обертів на хвилину, зображення зіллється в дещо нерозрізнене.

− Це символізує марність спроб набуття чітких індивідуальних форм в рухомому світі. Або символізує суботу, коли потрібно зробити паузу, щоб розгледіти контури створеного. Або це незамінний пристрій для досягнення рівноправ’я у світі мистецтва, бо будь-яка грань між генієм та бездарністю повністю прибирається на швидкості 80 обертів на хвилину. Або утилітарно цей об’єкт може використовуватися як засіб антиалкогольної арт-терапії: пристрій позбавляє від залежності, бо вживаючи малу дозу і споглядаючи обертання в калейдоскопі при тих же 80-ти обертах на хвилину, у людини (пацієнта-алкоголіка) починається непозбувна нудота, спогади про яку викликають стійку відразу до алкоголю. Або, якщо піти подалі від так званого мистецтва, змінивши розписне коло на точильний камінь, можна отримати відмінний побутовий інструмент для заточки кухонного начиння, − пояснює багатофункціональність свого шедевру Олександр Дувінський.

У центрі виставкової зали розташувалася ефектна робота з паперового спижу та металу «В пошуках Виходу», яка, за словами автора «символізує вічний конфлікт між статикою та динамікою світу, який неможливо здолати. Конфлікт цей закладений в єстві людини. Обрізання гальмуючих елементів з однієї сторони призводить до руху, а з іншої – породжує нові обмеження, які будуть вимагати ще більших зусиль для їх подолання. Своєрідна Медуза Горгона – індивідуальна для кожної людини».

В експозиції можна побачити «Світильник апокаліпсису» − діючий макет саморухомого міського ліхтаря у масштабі 1 до 10; композицію «Сторони світу, або Туди, Сюди, Звідтіля, Звідсіля», які уособлюють сили руху та гальмування - одні вказують напрямок руху, інші причини нерухомості.

Вглядаючись у кожну роботу двох талановитих митців, ти ніби потрапляєш у інший вимір − настільки нереальними здаються образи, які огортають свідомість потойбічною атмосферою. У такі миті хочеться збагнути, які думки панують в головах митців і яким генієм вони обдаровані, що вміють так майстерно втілювати свої відчуття та фантазії. Згадалися слова Сергія Козаченка на фестивалі «Повітова Фанаберія» про діалог митця із глядачем, який я особисто сьогодні відчула нутром.

− Художник – це найправдивіший реаліст, він демонструє реальність так, як він її відчуває. Реальна реальність – це те, що може показати художник, а коли глядач бачить і розуміє – це і є діалог, − зауважив на “Повітовій Фанаберії: Два блокноти” у 2019 році Сергій Козаченко.

Кураторка артпроєкту Наталія Вернидуб називає Сергія Козаченка геніальним графіком, який своїми творами завжди закликає глядача до роздумів.

− Якби Сергій Козаченко жив у 14-16 століттях, він був би зразком митця епохи Відродження. На мою думку, ми маємо пишатись, що він наш земляк та сучасник, − зазначає Наталія Вернидуб.

На відкритті експозиції директорка Черкаського художнього музею Ольга Гладун назвала роботи Олександра Дувінського та Сергія Козаченка проявом надсучасного мистецтва, до якого, на щастя, мають змогу сьогодні доторкнутися черкасці та гості міста.