"Salut, jealousy!": у театрі ляльок кохання зійшлося у двобої з ревнощами

        

Після п’ятирічної перерви на сценічному майданчику Черкаського театру ляльок знову запанували пристрасті на тлі кохання та ревнощів.

Експериментальна постановка  "Salut, jealousy, або Привіт, ревнощі!" Наталії Семенової після певних трансформацій, спричинених режисерським баченням Володимира Радька, відтепер має намір посісти чинне місце у дорослому репертуарі лялькарів.

Поетична фантазія на основі віршів черкаського поета Олексія Юріна, поетеси з Івано-Франківська Ліни Петляк та авторських пісень актора Олександра Швидкого порушує одвічну тему кохання. Кохання у виставі, як і годиться за класикою жанру, зіткане із мережева сподівання, розчарування, зітхання, страждання…

    – Ця вистава про любов, як, власне, і все навкруж нас про любов. Будь-яка вистава, будь-який твір будується навколо любові, яка має перемагати. У назві нашої вистави є слово ревнощі, які завжди супроводжують любов, і від цього нікуди не дітися, – пояснює режисер Володимир Радько.

Щойно підіймаються жалюзі на вікнах героїв, глядачі стають свідками низки любовних історій, мимоволі пригадуючи схожі ситуації, у яких колись опинялися й самі. Пластичні етюди, музичні композиції та поетичні рядки огортають театральний простір особливою атмосферою інтиму, романтики та, часом, драматизму.

За режисерським задумом червоною лінією, тобто пухнастим хвостиком, усіх героїв поєднує кіт, який уміє заспокоїти, розрадити, поспівати і навіть поревнувати – коти це вміють з особливою винахідливістю.

– Кіт – це той персонаж, якого ми ввели у виставу в порівнянні з тією версією, яка була п’ять років тому. Плюс додали дуже багато режисерських ходів, пластики, механіки, реквізиту, – зазначає поет і актор Олексій Юрін.

Черкаський театр ляльок дає глядачам можливість хоча б на годину відгородитися від буденного життя театральними жалюзі й поринути у неосяжний світ поезії, музики, мистецтва, який створили режисер Володимир Радько, поет Олексій Юрін та актори театру: заслужена артистка України Марія Ребякова, Ольга Мельник та Олександр Швидкий. 

    – Наш театр не зупиняється перед викликами, актори приходять на репетиції і працюють – вони можуть творити театральне мистецтво без світла, без музики, адже головне, що серце б'ється, а груди дихають. Нас не повинно нічого зупиняти, ми маємо займатися своєю роботою: грати на сцені, створювати вистави, і давати глядачам можливість хоча б на певний час відволіктися. Ми раді, що на перший показ розкуплені всі квитки. Це говорить про те, що Черкаси живуть, Черкаси живі, що Черкасам потрібне театральне мистецтво попри те, що зараз багатьом нелегко, – зауважує Володимир Радько.

Першопоказ поетичної вистави пройшов без електрики, але з повним аншлагом та зі світлом від сяючих очей глядачів та теплом від глядацьких сердець.

Після прем'єри  "Salut, jealousy, або Привіт, ревнощі"  поет і виконавець Олексій Юрін у своєму дописі на фейсбук-сторінці зазначив низку причин, чому варто хоча б раз побувати на виставі: “Таку виставу ви ніде не побачите. Її ставить лише Черкаський театр ляльок; вистава оригінальна тим, що автор виконує головну роль;  вистава побудована лише на поезії, але кожен вірш пов‘язаний з наступним через дію. Тому цікаво не лише слухати, а й дивитися; у виставі достатньо гумору. Глядачі реагували навіть там, де ми не очікували”.

Відтак, не зволікайте з придбанням квитків, адже вже 7 грудня о 18:30 в Черкаському театрі ляльок останній у цьому році показ  "Salut, jealousy, або Привіт, ревнощі!", який не можна оминути увагою.  

Світлини з фейсбуку