У вирі мистецьких подій

                        Актор театру і кіно, ветеран російсько-української війни Андрій Криворучко (творчий псевдонім – Валенський) після тяжкого поранення на Донецькому напрямку в 2024 році повернувся до рідних Черкас з мрією змінити суспільство на краще завдяки силі мистецтва. Про професійний шлях, службу в ЗСУ, переосмислення життєвих пріоритетів, внутрішню трансформацію, вплив творчості на виховання молоді, досягнення і мрії мала нагоду поспілкуватися з актором-воїном, керівником театральної студії «Актор» Черкаської школи мистецтв імені Валентина Талаха Андрієм Валенським.  Андрію, у твоєму творчому здобутку втілення численних персонажей на театральній сцені, низка відеопроєктів, понад півсотні ролей у кіно, зокрема в українських серіалах, поміж яких «Слуга народу», «Пес», «Розтин покаже», «Жіночий лікар», «Останній яничар», «Поганий хороший коп». Чи пам'ятаєш свої перші кроки, які привели тебе у професію? ...

Український музичний гурт «Kozak System» з 259-им благодійним концертом завітав на «Родинну колиску для захисників» – подію, яку організували ТОВ НВФ «Урожай» спільно з Благодійним фондом «МХП Громаді» для українських воїнів, ветеранів та їхніх родин на території мистецького фестивалю «Крутий Заміс» у селі Мельники на Чигиринщині 24 травня 2024 року. – Сьогодні ми граємо 259-ий благодійний концерт для українців. Іноді ціна квитка є бар'єром, а  завдяки нашим друзям і партнерам з першого дня повномасштабного вторгнення «МХП – громаді» ми можемо їхати до людей безкоштовно. Такі заходи, як цей, неймовірно важливі, адже я вважаю, що психологічний стан в тилу абсолютно рівноцінний тому стану, в якому сьогодні воїни в зоні бойових дій навалюють по ворогу. Справа в тому, що це дві сторони однієї і тієї самої медалі – якщо тил буде забезпечувати передову, то передова буде ефективною; якщо передова буде усвідомлювати і відчувати, що за їхніми спинами бардак, що за їхніми спинами зневіра, за...

     У кожного, хто хоча б раз побував у Одесі, залишилися свої спогади, враження та асоціації про чорноморську перлину. У часи мого студентства залізничний вокзал зустрічав гостей міста відомою піснею Леоніда Утьосова, Привоз вражав особливим одеським колоритом, Дерибасівська гомоніла туристичним різномов'ям,  Аркадія паморочила голову шиком і блиском безтурботного приморського життя, –  і все це у супроводі самобутньої одеської говірки та в атмосфері унікального одеського гумору без натяку на україномовність.         Нині, у другий рік повномасштабного вторгнення, огорнуте синьо-жовтими прапорами місто-герой гоїть численні рани, завдані російськими агресорами, та завзято намагається позбутися рудиментів «руского міра», гучно заявляючи про свою українськість не лише у візуальному контексті, що неможливо не помітити, а й в багатьох інших аспектах.      – Така кількість синьо-жовтих прапорів з'явилася після повномасштабного...