Фронтмен «Kozak System» Іван Леньо: «Ми живі доти, допоки боремося»



Український музичний гурт «Kozak System» з 259-им благодійним концертом завітав на «Родинну колиску для захисників» – подію, яку організували ТОВ НВФ «Урожай» спільно з Благодійним фондом «МХП Громаді» для українських воїнів, ветеранів та їхніх родин на території мистецького фестивалю «Крутий Заміс» у селі Мельники на Чигиринщині 24 травня 2024 року.

– Сьогодні ми граємо 259-ий благодійний концерт для українців. Іноді ціна квитка є бар'єром, а  завдяки нашим друзям і партнерам з першого дня повномасштабного вторгнення «МХП – громаді» ми можемо їхати до людей безкоштовно. Такі заходи, як цей, неймовірно важливі, адже я вважаю, що психологічний стан в тилу абсолютно рівноцінний тому стану, в якому сьогодні воїни в зоні бойових дій навалюють по ворогу. Справа в тому, що це дві сторони однієї і тієї самої медалі – якщо тил буде забезпечувати передову, то передова буде ефективною; якщо передова буде усвідомлювати і відчувати, що за їхніми спинами бардак, що за їхніми спинами зневіра, за їхніми спинами немає однодумців і їх ніхто не підтримує – це неймовірно деморалізує воїнів. Сьогодні поле бою без перебільшення у будь-якому куточку нашої країни. Тут зібралася велика кількість людей, щоб набратися сили, щоб допомогти тим, кому сьогодні важче, тому що сьогодні багато поранених воїнів, багато сімей втратили когось із годувальників. Сьогодні емпатія має бути формулою виживання українського народу. Ми не повинні показувати пальцем один на одного і докоряти, що хтось не так воює, або хтось не так волонтерить. Будь-хто, хто приділяє найменшу кількість часу для волонтерства чи для допомоги Збройним силам України – молодець. Це ми говоримо в кожному місті, адже наш тур благодійний, тобто безкоштовний для людей, ряд наших концертів триває по бліндажах, по «розполагах» і по бункерах у зоні бойових дій, і ми маємо чітку картину «середньої температури по палаті – температури по країні – ми бачимо, у якому стані народ в тилу і що робиться на передовій, – зазначив лідер гурту Іван Леньо. 

Упродовж виступу Іван Леньо вів діалог із авдиторією, дякуючи усім, хто залишився в Україні, усім, хто долучається до руху спротиву, закликаючи разом рухатися до Перемоги.

– Це довгий марафон. Російська імперія ніколи не пробачить нам нашу зухвалість, тому що гордий український народ, єдиний на пострадянському просторі, став на герць із російською імперією. Так, це зухвало і це потребує неймовірних зусиль. Самі б ми не потягнули. Сьогодні нам допомагає увесь світ. Чому допомагає? Тому, що бачить, що українці не втекли, що українці залишилися вдома, і кожен на своєму місці  навалює на перемогу, а це спонукає наших партнерів включати емпатію, –   висловлювався зі сцени музикант.

Цього дня поміж піснями згадували митців Розстріляного відродження, полеглих Героїв і тих, хто самовіддано боронить Україну на лінії фронту нині.

– Ця війна почалася не два з половиною роки назад і не 10 років тому. Триває вона понад 400 років, коли українці визначилися як  український народ – з того моменту, від гетьманщини і до сьогоднішнього дня, іде постійна боротьба за ідентичність, за виживання. Сьогодні нашими друзями були би всі герої – від Богдана Хмельницького до гайдамаків, від воїнів ОУН-УПА до розстріляного відродження. Хто замордував 20 мільйонів українців голодом? Хто знищив всю інтелігенцію? Хто знищував наші бібліотеки, хто випалював наші поля, хто краде наших дітей? Відповідь очевидна, але не всім, що парадоксально. Україна велика і в ній живе величезна кількість різних людей. Сьогодні, я сподіваюся, кожен буде розуміти, що окупацію він не може допустити, він стоїть до останнього поки є зброя. У нас прекрасна країна – і в Донецькій, і в Луганській областях у селах розмовляють чудовою українською мовою. Україна всюди, де нормальні люди. Тому сьогоднішня війна – екзистенційна війна – ми позбавляємося радянського минулого, ми позбавляємося радянського мислення, ми позбавляємося тих, хто так і не зрозумів, що таке Україна. На відміну від росії Україна – це країна з традиціями, Україна – це країна із власною культурою, з власною мовою, з власними бажаннями і найголовніше –  з власним народом – різним, але він є і він буде. Як казав Василь Симоненко: «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! Пощезнуть всі перевертні й приблуди. І орди завойовників-заброд!» –  процитував поета Іван Леньо.

Окрім поезії Василя Симоненка зі сцени лунали пісні на слова Гліба Бабича, Сергія Жадана, спільний твір Івана Леньо, Тараса Чубая, Олександра Положинського та польського гурту «Еней»,  і кожна композиція була наповнена патріотизмом, безмежною любов'ю до рідного краю і готовністю боротися за свою Україну. 

– Сьогодні війна – це народна справа, абсолютно народна війна. Війна екзистенційна – війна минулого з майбутнім, війна чорного з білим, добра з темрявою.  Війну не можна відганяти, як надокучливу муху, війна – це наука і нам з нею жити. Як сказала колишня прем'єрміністерка Ізраїлю Голда Меїр: «Наша перевага в тому, що доля не залишила нам компромісу». Тому сьогодні: Або ми їх, або ми їх. Наш стан морально-психологічний має бути дуже міцним, тому що ворог небезпечний, ворог добре озброєний, численний і найголовніше – вони нічого не вміють, крім руйнувати і вбивати. Це стиль життя російської імперії. Тому, нам сили знадобляться на довгий шлях – ми живі доти, допоки боремося, – наголосив лідер гурту «Kozak System».

Щире спілкування музикантів знаходило відгук у учасників «Родинної колиски для захисників», адже кожне слово було зрозумілим тим, хто цього дня приїхав у серце Холодного Яру, аби провести час з родиною, зустрітися з побратимами, поспілкуватися з однодумцями, з тими, хто на власні очі бачив пекло війни. 

– Якщо ти сьогодні не в окопі, не на штурмі, не в зоні бойових дій,  то ти маєш розуміти, що хтось за тебе це робить. Якщо сталося так, що хтось за два роки отримав серйозні поранення, серйозні зміни у психіці, у поведінці, то ти маєш включитися на повну для того, щоб він відчув єдність спільної роботи. Такі заходи, як сьогодні єднають людей навколо розуміння причини війни і навколо розуміння перемоги, тому що вбити фізично якусь кількість сотні тисяч російських солдат не достатньо для перемоги. Не виключено, що росія захоче цю війну продовжувати через деякий час, але вона має раз і назавжди затямити, що будь-який крок на територію України буде зустрінутий неймовірно шквальним вогнем і опором. І для того, щоб цей опір був тотальним, люди повинні включати єдність у боротьбі. Коли воїн приїжджає на ротацію, очевидно він знаходиться в певному зміненому стані, тому що він приїхав із пекла, де немає нічого, щоб нагадувало про нормальний побут, нічого, щоб нагадувало про нормальні стосунки з родиною. Там немає нічого, що взагалі би нагадувало про мирне життя. Там спотворена реальність. І треба примудритися зробити так, щоб воїн на деякий час забув про те пекло, з якого він приїхав, зробити так, щоб він, пробувши тут стільки, скільки йому відведено відпусткою, набрався сил. А тут безліч методів, які йому підходять: тут і музика, і культура, і смачні страви, і природа – природа дуже зцілює взагалі. А найголовніше – нештучне, а справжнє щире відношення до воїнів – з любов'ю, з повагою, з емпатією. Ось це по-справжньому вирівнює баланс, – акцентував на важливості такої події для відновлення захисників Іван Леньо.

Іван Леньо зауважив, що компанія «МХП» завдяки засновнику Юрію Косюку і менеджерам «МХП» кожного дня робить все можливе для того, аби наші воїни отримали ефективну зброю. За словами музиканта і волонтера, сьогодні «МХП» – це величезна машина, яка повністю забезпечує 12 бригад Збройних сил України. 

– З перших днів війни Юрій Косюк дав чітку вказівку, що компанія «МХП» буде працювати, нікуди не виїде, нікуди не втече, що це наша земля, і ми будемо її боронити. Якась кількість воїнів, що працювали на «МХП», взяла в руки зброю і пішла в Збройні сили України. Сам же Юрій взявся допомагати конкретним підрозділам завдяки і моїй допомозі, тому що я до війни товаришував з декількома комбригами зі славнозвісних бригад: з 10-ї окремої гірсько-штурмової Василем Зубаничем, 59-ї окремої мотопіхотної бригади Вадимом Сухаревськии, з Олексієм Халабудою з 28-ї окремої механізованої бригади, з Вадимом Зеленським з бойового підрозділу «Хижак» патрульної поліції, з Денисом «Редісом» з «Азову», з «Корнетом» Ігорем Оболєнським з «Хартії» – я можу перечисляти довго, тому що кількість бригад, якими на сьогодні безпосередньо опікується Юрій Косюк, який їздить зі мною в зону бойових дій, велика. Він повністю включений у процес війни, знає, що кому потрібно і як примінити ті речі, які купує благодійний фонд, а ми особисто з «Kozak System» передаємо в руки нашим воїнам,  – розповів про тривалу дружню та партнерську співпрацю з компанією «МХП» Іван Леньо.

Цей день для багатьох закарбував у пам'яті і серці світлі миттєвості спілкування, відчуття підтримки, співпереживання, теплих обіймів, щирих емоцій, надихаючи та додаючи сил на подальшу боротьбу. 


Публікації Прочерк



 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

«Доця» – книга одночасно і про війну, і не про війну

«Драма-спринт» – шлях сучасної драматургії до українських театрів

Дара Корній: «Проблем з натхненням немає, навпаки, є брак часу»