У вирі мистецьких подій

         Драмою «Лимерівна» за однойменною п'єсою Панаса Мирного у постановці заслуженого діяча мистецтв України Сергія Павлюка завершилися чотириденні гастролі Полтавського театру імені Миколи Гоголя у Черкасах. Саме «Лимерівна», після бурхливих оплесків, вигуків браво, щемливої промови майстрині режисерського курсу Сергія Павлюка Ніни Миколаївни Гусакової та завіси, не випустила глядачів зі своїх обіймів, за півтори години оповивши, як мотузкою, людську свідомість, зануривши, ніби в глину, у своєрідний транс… У виставу хитромудрим мереживом символів майстерно вплетені людські чесноти і пороки, щирість почуттів і жага наживи, злети мрій  і земне тяжіння реалій. «Лимерівна» порушує безліч питань, які в плині часу не втрачають своєї актуальності, тому ні костюми, ні сценографія, ні співи не відмежовують сучасників від сценічного дійства. Чи приведе традиційна українська толока, яка за звичаєм покликана згуртованою роботою упорядкувати обійстя, до ладу особисте життя толокувальників?

    Сьогодні чи не в кожному українському театрі чільне місце в репертуарі посідає «Украдене щастя», просякнуте драматизмом особистих історій героїв, глибиною характерів та самобутньою красою мови.  Віднині своє «Украдене щастя» за творами Івана Франка в оригінальній постановці головного режисера Станіслава Садаклієва , сповненій креативних режисерських та сценографічних рішень, оселилося в Черкаському театрі Шевченка.     За свідченнями Вікіпедії , в основу драматичного твору «Украдене щастя» Іван Франко поклав народну «Пісню про шандаря», один із варіантів якої записала приятелька Франка Михайлина Рошкевич 1878 року від селянки Явдохи Чигур у селі Лолині Долинського повіту. Після нескінченних цензурних удосконалень 15 листопада 1893 року постановку п'єси Франка на сцені театру товариства «Руська бесіда» здійснив Кость Підвисоцький, який і виконав роль Миколи Задорожного. Анну тоді грала Антоніна Осиповичева, а Михайла Гурмана — Степан Янович (батько Леся Курбаса). До кінця  1893

                17 листопада у Черкасах відбувся допрем ’ єрний показ військової драми «Мати Апостолів» режисера Зази Буадзе, відомого прихильникам українського кіно за фільмами «Червоний» та «Позивний Бандерас». Презентувати стрічку, яка побачила світ завдяки підтримці Міністерства культури України, до обласного центру завітали кінопродюсер Дмитро Овечкін , який, до речі, уродженець Черкас, та виконавиця однієї з ролей у фільмі, актриса Світлана Осипенко .            –        Ніколи не думав, що мені випаде честь приїхати в рідні Черкаси і презентувати своїм землякам фільм, у який ми з командою вдихнули стільки сил та любові,   – зазначив перед показом стрічки продюсер Дмитро Овечкін . – Для мене дуже важливо, щоб мої земляки черкащани побачили ту глибину, ті смисли, ті сенси, які ми вкладали, розгледіли у фільмі потенціал. Не все є таким, як здається: біле не завжди біле, а чорне не завжди чорне. У житті є багато напівтонів та чимало прихованих сенсів. У цьому фільмі на прикладі