Який погляд у Чіо-Чіо-Сан Андрія Любки?


    Чимало книголюбів вже запитували мою думку про книгу "Твій погляд, Чіо-Чіо-Сан". Ну що ж, тримайте: Неупереджений відгук на психологічний трилер Андрія Любки «Твій погляд, Чіо-Чіо-Сан»

       Принципово, не читала жодної рецензії на нову книгу Андрія Любки «Твій погляд, Чіо-Чіо-Сан», оскільки хотіла почути про твір безпосередньо від автора, відчути інтонацію його голосу, відзначити слова, якими творець говорить про своє творіння та піймати хвилі батьківської любові до свого «дитинчати». Саме такі речі безцінні на авторських презентаціях. 
       
   Під час представлення твору Андрій Любка відзначив кілька речей про книгу, які мене неймовірно зацікавили і заохотили будь-що прочитати психологічний трилер, написання якого стало особистим челенджем для автора. 
Отже, Андрій хотів, щоб книга була, 1) як фільм; 2) щоб фінал був приголомшливим і вивертав читача назовні; 3) щоб читач позбувся стереотипів про «чорне і біле». 
Для написання Любці знадобилося 3 роки, довелося поїхати до трьох різних країн, аби на власні очі побачити місця, якими мандрують його герої; прочитати близько 20-ти книжок на специфічну тематику та вступити у дискусію з лікарем, аби у фіналі «комар носа не підточив». Чимала робота як для роману на 330 сторінок.
       Перше речення книги, власне, і є зачіпкою для подальшого перебігу подій. Під час презентації Андрій описав ситуацію: «в Ужгороді на пішохідному переході п’яний суддя на BМW X5 збиває дівчину насмерть, а її чоловік вирішує помститися чиновнику, який уникнув покарання». Далі автор, майстерно уникаючи будь-яких спойлерів лише підсилював інтригу, недбало кидаючи фрази про снайперську гвинтівку, «жучки», соціальні мережі і…Овідія…
        З таким багажем знань я вийшла з презентації «Твій погляд, Чіо-Чіо-Сан», вмираючи від бажання розгорнути нарешті саму книгу. До слова, мушу сказати, що я ще той шанувальник трилерів, зокрема психологічних, і я не фанат кривавих екшенів і різноманітного літературного насилля (хіба що Кінгові пробачаю, бо шаленію від його стилю).
       
     Відтак, про непереборну жагу помсти головного героя за смерть дружини я знала, а як йому це вдасться і чи вдасться мали розповісти сторінки книги. 
      Думки головного героя Марка про план відплати час від часу переносять читача у минуле – до першого знайомства з дружиною, першого побачення, першого сексу, укладення шлюбу, подорожей під час медового місяця та стосунків з ріднею дружини. Всі ці події сповнені глибоких роздумів, вчинків та психологічних переживань. Часом мені здавалося, що, як для трилера, не вистачає динаміки та розвитку подій, адже дуже вже хотілося скоріше стати свідком, власне, реалізації помсти. Натомість автор продовжує вивертати душі героїв назовні, вдаючись до детальних описів їхніх мандрівок та історичних екскурсів в часи Овідія. Попри елементи драми, Андрій Любка все ж не забуває нагадувати, що його герой не збирається здаватися і лише удосконалює свій сценарій месника. Вже, напередодні справи-честі, разом із Марком читач потрапляє на оперу «Мадам Батерфляй» і, ніби, споглядає за яскравим театральним дійством прямісінько з глядацької зали – настільки реалістично зміг письменник відтворити атмосферу дійства. Часом навіть здавалося, що у вухах лунає неймовірна музика Пучіні. 
Майстерно, до самісінького фіналу Андрій Любка потроху нанизував читача, як професійний рибалка рідкісну рибу, на гачок. І йому це вдалося! Читач, прочитавши «Твій погляд, Чіо-Чіо-сан», назавжди стає прихильником письменника, принаймні я точно. У фіналі всі пазлики складаються в одну вражаючу картину – не виникає жодних питань про доцільність екскурсів в історію, чи психологію відносин. У книзі немає порожніх фраз - кожне речення має сенс – веде нас до фіналу. 
      Я не маю медичної освіти, але вірю, що і дискусія Любки з лікарем та вдумливо виписаний фінал робить роман реалістичним навіть для найбільших скептиків. 
Окремо мене вразив невеликий відступ про пращурів головного героя - ніщо не минає безслідно, вчинки минулих поколінь відображаються у житті нащадків.
     Перегорнула останню сторінку… Відчула густий післясмак атмосферності і сили твору в серці і думках, виникло бажання перечитати деякі місця у книзі. Як на мене Андрій Любка впорався з особистим викликом на відмінно, його психологічний трилер таки змінює свідомість і спонукає бути уважнішими до оточуючих, а головне – до рідних людей.
     Читайте – хороша книга здатна змінити світ!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

«Доця» – книга одночасно і про війну, і не про війну

Фестиваль «Холодний Яр-2021» запалив новий вогонь у серцях нескореної нації

Черкаський Театр Шевченка провів глядачів життєвими стежками Лесі Українки