«Невже ви не знаєте, що гратися з вогнем небезпечно?», – «Фрекен Жюлі» у Черкаському театрі Шевченка




Після театрального успіху абсурдистських «Носорогів» Ежена Йонеско та видовищного Шекспірівського Макбета головний режисер Черкаського театру Шевченка Станіслав Садаклієв взявся за сценічне втілення натуралістичної драми шведського драматурга Августа Стріндберґа «Фрекен Жюлі». Попри те, що п'єса була написана у 1888 році та зазнала деяких змін, продиктованих тогочасною цензурою, вже понад сто років вона не сходить зі світових театральних підмостків та не втрачає привабливості для кінотворців.  Певно, недарма американський драматург Юджин О'Ніл зазначав, що Стріндберґ «досі зостається найсучаснішим із сучасників, найвидатнішим тлумачем театру характерних духовних конфліктів, що складають драму – криваву драму – нашого теперішнього життя». 

За словами Станіслава Садаклієва, саме  одвічні конфлікти, якими наскрізь пронизаний твір драматурга ХІХ століття, спонукали сучасного режисера  поділитися з нинішніми глядачами своїм баченням історії.

– «Фрекен Жюлі» – насамперед, про людину, про її вибір. Мені цікава людина, цікаво, як люди вирішують те чи інше питання, чому роблять той чи інший вибір. У цій п'єсі усі троє персонажів стоять перед важливим вибором, – пояснив режисер Станіслав Садаклієв.


«Фрекен Жюлі» – камерна вистава на трьох дійових осіб: донька графа Фрекен Жюлі (Анна Німайєр і Катерина Олейнікова), лакей її батька Жан (Максим Рижевол і Денис Близнюк) та наречена Жана – Христина (Анастасія Івахненко й Ірина Жара), яка працює кухаркою у маєтку графа. Саме ці герої демонструють багатогранність та непередбачуваність людської натури, випускаючи назовні внутрішніх демонів, руйнуючи соціальні стереотипи, вступаючи у запеклу боротьбу з власними бажаннями. 

За задумом режисера, полем відчайдушного герцю слугує дитяча пісочниця з масивним жертовником в осередді.  

– Усі теперішні страхи і болі – родом із дитинства, тому сценографія підкреслила візуальний зв'язок між дитинством і сьогоденням. Також, символічно, що у виставі дорослі люди вживають дорослі напої з дитячого посуду, – розтлумачив ідею головний художник Черкаського театру Шевченка Сергій Ридванецький.

Насправді, дитяча пісочниця у постановці наділена особливою силою – вона пульсує і дихає: пробуджує спогади, візуалізує кошмари дитинства, будує незримі бар'єри, що обмежують волю героїв, виштовхує минуле та топить у піщаному вирі смиренне майбуття. А ще вона розмовляє….  Чи не вона, а ефемерні музики – «демони сну» (Сергій Бобров, Олександр Гуменний, Валерій Заїка, Богдан Яцентюк, Максим Кривобородов), які в чудернацьких «анімешних» образах створюють атмосферу вистави, додаючи барв та гостроти драматичному дійству. Впізнаваний авторський музичний калейдоскоп із елементів кантрі, блюзу, джазу, латинських мелодій Сергія Боброва підкреслює глибину переживань героїв та підсилює магію пластичних етюдів у стилі модерн, джаз-модерн, поставлених хореографинею Кариною Коваленко. 


– Я намагався створити не просто пісні, а музичне полотно, відштовхуючись від образів, шукав музичні фрагменти у різних жанрах, –  розповів автор пісень і музики, актор, музикант Сергій Бобров. 

    Вистава Станіслава Садаклієва не лише оповідає глядачам інтимну історію, вона захоплює в полон, занурює вглиб власної душі, витягає із засіків особисті спомини. 

– Мені завжди була цікава жіноча психологія, адже кожна жінка – особистість, кожна жінка – різна по своєму. Але у цьому матеріалі було цікаво знаходити мотиви вчинків героїв: Фрекен Жюлі, Христини, Жана. Я підсвідомо намагаюся як в житті, так і в драматургії виправдовувати вчинки, тобто хочеться не просто показати, що хтось щось зробив, а хочеться розібратися чому, які були для цього мотиви. У жіночій психології можна копатися вічно. «Фрекен Жюлі» – не поверхневий матеріал, не все демонструється на зовні – тут є напівтони, – зауважив режисер-постановник.


За словами Анни Німайєр, роль Жюлі – багатогранна, яка спонукає постійно щось вишукувати, а для актриси це завжди цікаво.

Зі свого боку інша виконавиця цієї ролі Катерина Олейнікова висловила вдячність режисерові за нагоду вперше спробувати себе у характерній ролі, позаяк вважає себе більше ліричною актрисою.

Не можна оминути увагою стильні костюми художниці Наталки Ридванецької, які окрім того, що виготовлені з натуральних тканин та естетично поєднуються з кольорами сценографії, розкривають характер героїв, підкреслюють жіночу спокусливість та не сковують рухів під час виконання непростих режисерських завдань. 

Усі елементи театральної постановки Станіслава Садаклієва, гармонійно доповнюючи один одного, створюють магічне дійство, яке хочеться розбирати на молекули, знову і знову шукати приховані сенси та символи, ділитися своїм усвідомленням відчутого та домислювати свій фінал… 

    Прем'єрні покази «Фрекен Жюлі» Станіслава Садаклієва за однойменною п'єсою Августа Стріндберґа в Черкаському театрі Шевченка відбудуться 22 і 23 червня та 11 і 12 липня. 



 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

«Доця» – книга одночасно і про війну, і не про війну

«Драма-спринт» – шлях сучасної драматургії до українських театрів

Дара Корній: «Проблем з натхненням немає, навпаки, є брак часу»