У вирі мистецьких подій

  Наразі у Черкаському театрі Шевченка проходять фінальні репетиції перед прем'єрним показом нової роботи головного режисера Станіслава Садаклієва «Макбет» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра.  За словами режисера-постановника, у п'єсах Шекспіра порушуються ті проблеми, які є актуальними й для сьогодення, саме тому питання вибору матеріалу не поставало. – Направду, я здивований, що можна так глибоко і точно прописувати драматургію, попри те, що це було 400 років тому. «Макбет» – моя улюблена п'єса Шекспіра, у ній на поверхні лежить жадоба влади, але суть у тому, як в системі влади відбуваються різні метаморфози з людьми. Ця тема мені цікава, оскільки вона стосується не лише влади в понятті державного рівня, а й того, як влада впливає на людей. Мені цікавіша Людина і те, що з нею відбувається у цій  системі – людина, яка отримує владу, і ті люди, які перебувають в ній – що з ними стається, як вони приймають рішення, як вони вибирають свій шлях:  куди йти, за ким йти,

  « Це був носоріг, ну, звичайно, це був носоріг!.. »   20 листопада 2022 року у Черкаському театрі Шевченка з аншлагом пройшов першопоказ трагікомедії абсурду «Носороги» Станіслава Садаклієва за п'єсою французького письменника і драматурга румунського походження Ежена Йонеско.  Так склалося, що після анексії Криму у червні 2014 року комедію абсурду «Сніданок з ворогом» за твором Фернандо Аррабаля «Пікнік» у Черкасах поставив режисер-переселенець із українського півострова Антон Романов, а через 8 років війна підштовхнула звернутися до  театру абсурду головного режисера Черкаського театру Шевченка Станіслава Садаклієва. Адже цей жанр за допомогою мистецьких засобів дозволяє оголювати нерви життя, піднімати на поверхню глиби реалій сьогодення, спонукає до занурення у пекло особистих вагань і сумнівів, змушує прислухатися до голосу власного сумління та ставати на боротьбу зі своїми одвічними страхами.       – Свого часу абсурдисти зробили революцію в драматургії. П'єса Йонеско «Н

              На відкриту зустріч запросив журналістів директор-художній керівник Черкаського театру Шевченка Петро Ластівка, аби розповісти черкаській спільноті, чим сьогодні дихає обласний храм Мельпомени, які перепони мужньо долає та як планує розвиватися найближчим часом.    Вже другий місяць колектив Черкаського театру Шевченка гостинно вітає глядачів у стінах свого рідного оновленого  приміщення. За цей час шанувальники мали змогу відчути смак концертних («Україна-Європа» та «Зоре моя вечірняя»), комедійних («За двома зайцями», « Жіноча логіка », « Обережно – жінки », « Тестостерон, або гормон кохання »), драматичних («Украдене щастя»), трагедійних («Сад Гетсиманський»), оперних («Наталка Полтавка») та дитячих постановок і монодрами «Анна Київська – Королева Франції».     Три прем’єрні покази драми « Украдене щастя»  за твором Івана Франка у сучасній постановці головного режисера театру Станіслава Садаклієва  зібрали аншлаги. На черзі вихід прем’єри «Сто тисяч»   Петра Ластівки  

    Сьогодні чи не в кожному українському театрі чільне місце в репертуарі посідає «Украдене щастя», просякнуте драматизмом особистих історій героїв, глибиною характерів та самобутньою красою мови.  Віднині своє «Украдене щастя» за творами Івана Франка в оригінальній постановці головного режисера Станіслава Садаклієва , сповненій креативних режисерських та сценографічних рішень, оселилося в Черкаському театрі Шевченка.     За свідченнями Вікіпедії , в основу драматичного твору «Украдене щастя» Іван Франко поклав народну «Пісню про шандаря», один із варіантів якої записала приятелька Франка Михайлина Рошкевич 1878 року від селянки Явдохи Чигур у селі Лолині Долинського повіту. Після нескінченних цензурних удосконалень 15 листопада 1893 року постановку п'єси Франка на сцені театру товариства «Руська бесіда» здійснив Кость Підвисоцький, який і виконав роль Миколи Задорожного. Анну тоді грала Антоніна Осиповичева, а Михайла Гурмана — Степан Янович (батько Леся Курбаса). До кінця  1893

Черкаський Театр Шевченка продовжує традицію вшанування пам’яті відомих талановитих земляків.