«Відстань» – сучасна драматургія на сцені Черкаського театру Шевченка

        10 липня 2025 року репертуарна скарбничка Черкаського театру Шевченка збагатилася новою виставою Станіслава Садаклієва «Відстань» за п'єсами Ірини Бесчетнової «Монологи біженок» та Катерини Холод «Девілштрасе». Нарешті шевченківці звернулися до сучасної драматургії і це не може не тішити, оскільки після сценічного втілення особистої ініціативи автора і режисера постановки «Як все починалось…» Валерія Бондаренка у лютому 2023 року, здавалося, сучасна драма існує в іншому з Черкаським драмтеатром вимірі.
        Та все ж, завдячуючи проєкту TAW-2024 (Theatre Against War), головний режисер театру Шевченка зважився кинути виклик, за його словами, насамперед собі, та вдатися до мистецького експерименту.
        – Рік тому я не був готовий ставити матеріал про війну, хотілося, щоб все закінчилося, а потім рефлексувати. Але у театру є місія – говорити про актуальні проблеми, порушувати актуальні питання, і якщо б театр мовчав би про війну, робив би лише відсторонений контент, він не виконував би до кінця свого призначення. Вистава «Відстань» – це виклик для мене як режисера і для всієї творчої команди, – поділився Станіслав Садаклієв.

Перед тим, як говорити про постановку, варто зазначити, що п'єса  «Монологи біженок» Ірини Бесчетнової увійшла до Довгих списків двох конкурсів української драматургії – «Липневий мед-2024» та «Тиждень актуальної п'єси-2024» і разом із п'єсою Катерини Холод «Девілштрасе» стали Фіналістками конкурсу української драматургії TAW-2024 (Theatre Against War) від Всеукраїнської Ліги Авторів за підтримки Creative Europe.

В основу трагікомедії «Відстань» лягли дві абсолютно несхожі за жанром, стилем, композицією та сюжетом п'єси споріднені лише героїнями – п'ятіркою українських біженок зі своїми різними особистими історіями, викарбуваними в їхніх серцях однією війною.

На фоні яскравої сценографії (художниця Олена Поліщук) в їдких «вирви око» кольорах українські біженки в убранні з секондхенду (художник з костюмів Богдан Поліщук) мають недолугий розгублений вигляд, а їхні оповіді повертають у тьмяний лютий-березень 2022-ого, туди, де від убивчих бомб мільйони українців везли у невідомість потяги… У кожної героїні свій досвід, у кожної війна забрала дім, кожна потрапила на європейське роздоріжжя, де повинна діяти за чужими правилами, слухати європейський погляд на свою війну і бути вдячною…

Світлина Андрія Шепеля

Після відвертих сповідей, чи то на кастингу популярної телепередачі, чи то в чистилищі, біженки потрапляють у гротескне реаліті-шоу з промовистою назвою «Девілштрасе», у якому роками налагоджена система вправно підганяє під рамки знедолених «прибульців». 

Упродовж пекельного сеансу «психологічної допомоги» в режимі реального часу біженки майже втрачають свою ідентичність, чого не скажеш про феєричних персонажів «Девілштрасе» шоу – несамовитої психологині, невгамовної модераторки та дивакуватого пана Думкопфа. Трагікомічний фарс вдало підкреслють пластичні етюди та хореографія персонажів (хореограф-постановник Руслан Лисінський). Чим сильніше служителі диявольської системи тиснуть на біженок, використовуючи весь арсенал переконань – від задобрення до залякування, тим очевиднішою стає відстань між двома світами – усталеним, впорядкованим європейським світом і хитким непевним світом українців; відстань ментальностей, відстань цінностей і почуттів, не говорячи вже про відстань від дому і рідних, яка віддається болем у зранених серцях. У серцях, які безмовно волають: «відстАнь», залиште в спокої, у нас війна, про яку ви не вмієте говорити…

Світлина Андрія Шепеля

Фінал вистави дивує, спочатку викликаючи щем, навіть сльози, а потім залишаючи сам на сам із роздумами, чи взагалі можливо скоротити відстань між тепер і колись… Саме таку крапку в цій історії вирішив поставити режисер-постановник, дописавши, зі згоди авторки, закінчення п'єси «Девілштрасе» … 

У виставі діють: Перша Біженка – Ірина Жара; Друга Біженка – Анна Німайєр; Третя Біженка – Олена Брехаря; Четверта Біженка – Анастасія Івахненко; П’ята Біженка – Тетяна Гребень; Модераторка – Аліна Стародуб; Психологиня – Анастасія Бринько; Пан Думкопф – заслужений артист України Павло Гончаров.