«Осьмачка…Вільний» – Черкаський Театр Шевченка поетичною постановкою вшановує відомого земляка

Черкаський Театр Шевченка продовжує традицію вшанування пам’яті відомих талановитих земляків.

    Цього разу, до 125-ї річниці від дня народження письменника, поета, перекладача, уродженця села Куцівка, що на Смілянщині, Тодося Осьмачки молодий режисер Станіслав Садаклієв пропонує до перегляду поетичну виставу «Осьмачка… Вільний».

Варто нагадати, що п’ять років тому, 15 травня 2015 року, напередодні 120-ого ювілею українського митця, у межах відзначення «Тижня Осьмачки в Україні», тодішній художній керівник Черкаського Театру Шевченка Сергій Проскурня  запросив усіх охочих на відкриту репетицію, своєрідну виставу-майстерклас за поемою Тодося Осьмачки «Поет». Саме це магічне театральне дійство відкрило для мене Тодося Осьмачку з іншого боку, занурило в безмежні глибини його поезії, а неймовірне перевтілення акторів огорнуло магією навколишній простір.

Відверто кажучи, важко втриматися від порівняння двох проєктів, адже низка співпадінь впадає в око:  чорнобіла кольорова гама, шестеро учасників, серед яких народна артистка України Тетяна Крижанівська та заслужений артист України Микола Зайнчківський, калина як символ України… Тільки у фіналі вистави Сергія Проскурні сік калини розтікався багряними краплинами крові  по цнотливо білому полотну сорочок героїв, викликаючи щемлячий відгомін у душах глядачів та навертаючи зрадливі сльози на очі…

Вистава-майстерклас "Поет" 2015 рік

Та все ж, вистави різні. Режисерські ідеї різні, матеріал різний. Станіслав Садаклієв поставив за мету донести до глядача поезію Тодося Осьмачки, у якій відображається ставлення поета до жінок, до влади, до рідного краю… За словами режисера, Тодось Осьмачка заслуговує більшої уваги черкащан і українців своїми творами, оскільки багатьом відомий його основний твір «Старший боярин», а з поезією мало знайомі.

Фото з репетиції Бориса Нікіфорова

 – У своїх поетичних творах Осьмачка підіймає дуже багато тем: і екзистенціальних, і ліричних, і соціальних, і політичних. Його поезія дуже глибока, тому ми вирішили зробити таку виставу, – зазначає Станіслав Садаклієв. – Ми вирішили зробити постановку у стилі мінімалізму: білий верх, чорний низ, із обмеженою кількістю декорацій та реквізиту. Головне – це слово, слово поета.

У центрі сцени манекен у гамівній сорочці, як символ обмеження слова, дії, волі поета радянською владою, символ доведення митця до божевілля, символ крадіжки життя, адже  серце Тодося Осьмачки перестало битися на 67-у році у американській психіатричній лікарні  «Пілгрім Стейт Госпітал» поблизу Нью-Йорка.  Упродовж вистави актори методично раз за разом звільняють Осьмачку від пут, оголюючи на грудях палаюче серце з калини, увіковіченого символа нашої країни.

Дозволю собі висловити особисті несправджені сподівання від перегляду вистави.  Одежина пацієнта психіатричної лікарні для мене була своєрідною рушницею, яка, якщо з’являється на початку вистави, то обов’язково має вистрілити. Упродовж усієї постановки я чекала певного божевілля: чи то в пластиці персонажів, чи в декламації, чи в грі… У спогадах друзі Осьмачки та літератори одностайно називають митця навіженим. Навіженим за те, що вступив у боротьбу з тодішньою владою, божевільним, бо сподівався бути почутим і змінити режим, не сповна розуму тому що, не покладаючи сил, продовжував працювати, писати, творити, переховуючись від НКВС та КДБ…. Натомість дійство в «Осьмачка…Вільний» відбувалося чітко, стримано, зважено і, даруйте, беземоційно… Принаймні, мені забракло емоцій і мурах шкірою. З іншого боку, дивувало і захоплювало режисерське рішення з реквізитом-символами: цікаво спостерігати, розгадувати, фантазувати, уявляти… До польоту фантазії невимушено підштовхував музичний супровід, відносячи за горизонти уяви і, часом, перериваючи зв'язок, власне, з поезією заради якої і створена вистава.

Фото з репетиції Бориса Нікіфорова

Шестеро акторів – три жінки, і три чоловіка, за задумом автора, уособлюють зібраний жіночий і чоловічий образ із творів поета.

–      У виставі я граю ЇЇ, тобто у нас у виставі є ВІН і є ВОНА. Ми втілюємо, уособлюємо чоловіків і жінок всього світу, як інь і янь, як чорне і біле. Жіночий образ – це образ жінки, дівчини, яка вміє любити, вміє переживати, страждати, вміє радіти життю, прагне до кращого і любить свою батьківщину, – відкриває сутність жіночого образу акторка Анастасія Бринько.

Фото з репетиції Бориса Нікіфорова

За словами актора Миколи Кашеїди, чоловічий образ у виставі – це образ самого поета, який несе проєкцію на всіх чоловіків.

–   Образ чоловіка ототожнюється з образом самого поета. Через поезію він намагався показати своє життя, свою біль, свої спогади, відчуття, які були у нього до жінок та до країни, – зауважує Микола Кашеїда. 

…в Баварії я став, мов гострий колос
або мов з хмари спущена стріла
з бажанням-тугою почути голос
з далекого черкаського села:
щоб дівчина співала під вербою,
полощучи на кладці сорочки,
і щоб кричали десь за рогозою
з сороками білесенькі качки… (Тодось Осьмачка)

Сьогодні, як ніколи, українцям необхідно знати своїх видатних земляків, не лише їхні імена, а й унікальний творчий спадок, який вони залишили своїм нащадкам. Відтак, кожне мистецьке увіковічення  українських надбань – це безперервний зв'язок минулого із сьогоденням, це впевнений крок до збереження своєї історії, своєї нації.

До 120-ї річниці від дня народження Тодося Осьмачки на відкритій репетиції, виставі-майстеркласі Сергія Проскурні за поемою «Поет» були присутні представники національної спілки письменників України, літератори, театрали та поодинокі представники влади. Сподіваюся, що прем’єрні покази  постановки Станіслава Садаклієва «Осьмачка…Вільний» зберуть повні зали, наскільки це можливо в умовах карантинних обмежень.

2 та 7 липня о 18:30 «Осьмачка… Вільний» чекає на глядача в Черкаському обласному художньому музеї та в Амброс-хабі.  Режисер-постановник – Станіслав Садаклієв; художник-постановник – заслужений художник України Надія Нікіфорова; музичне оформлення – заслужена артистка України Олена Бєлкіна. У виставі задіяні актори: народна артистка України Тетяна Крижанівська, заслужений артист України Микола Зайнчківський, Анастасія Бринько, Олександр Новаченко, Олена Старцева та Микола Кашеїда.

Театральне мистецтво – унікальне, невмируще, воно здатне втілити історію, відобразити наше життя, влаштувати нам побачення зі своїм «Я».   Не позбавляйте себе насолоди від театральної магії!!!

Публікації: Нова Доба