У вирі мистецьких подій

Колектив Черкаського Театру Шевченка ні на мить не припиняє дивувати шанувальників театрального мистецтва.     Від призначення, у лютому цього року, Петра Ластівки директором-художнім керівником Черкаського Театру   Шевченка , минулої неділі світ побачила вже сьома прем'єра. Цього разу на розсуд глядача представлена вистава під назвою «Не турбувати, або Шаленство в готельному люксі» .

«Це танго твоє – незначна, ніби річ,  А насправді, це  – ціле життя…» Орасіо Феррер                  Не зважаючи на всі сьогоденні складнощі, у Черкаському Театрі Шевченка в розпалі робота над новою виставою «Танго Марії» . Анонси, прес-конференції, телевізійні ефіри, флеш-моби, майстер-класи  –  колектив театру не втомлюється заявляти про найочікуванішу прем'єру цього театрального сезону.        Режисер-постановник вистави киянка Анастасія Гнатюк тривалий час мріяла про втілення музики аргентинського композитора світового масштабу Астора П’яццолли на українській театральній сцені. «Музика П'яццолли – це та музика, яка чіпляє, тримає в напрузі, глибоко проникає в серце, пронизує душу і не залишає байдужою жодну людину», – захоплено говорить Анастасія про унікальну мелодику танго.         Саме ритмам танго присвятили свою співпрацю Астор П'яццолла та аргентинський поет-авангардист Орасіо Феррер . «Марія з Буенос-Айреса» – єдина у світі танго-оперіта, уні

                  Минулого тижня за лаштунками Черкаського Театру Шевченка розгорнулося довготривале яскраве дійство в кращих традиціях українського трагіфарсу.

       Березневого недільного ранку міський будинок культури імені Івана Кулика наповнився веселим гамором, дитячим сміхом та бадьорим рохканням… Черкаський Театр Шевченка підготував для своїх маленьких шанувальників нову прем'єру – музичну казку «Троє поросят» .

Театр — це така кафедра,  з якої можна багато сказати світу добра. Микола Гоголь           Минулого тижня Черкаський театр Шевченка неофіційно розпочав новий театральний сезон. Першими глядачами вистав "Король Дроздобород" та "Хто в домі господар" , які відбулися в будинку культури імені Івана Кулика стали черкаські школярі. 

Життя має лише два мости: один веде до раю, інший — до пекла. Сергій Жадан       Чи знайоме вам відчуття, коли тобі 20 років і за плечима виростають крила, які стрімко несуть тебе вперед у незвідане майбутнє і, здається, ніщо не може приборкати вулкану юнацьких бажань. У жилах клекоче гаряча кров, тіло переповнює бурхлива енергія і жага яскравого життя. Ти прагнеш незалежності й тобі байдуже,  в яких умовах жити аби лише мати змогу сповна насолодитися свободою. Ти приїздиш у нове місто, пізнаєш його особливості, ніби в замкову шпарину підглядаєш за звичками його жителів… З’являються нові знайомі, приятелі, друзі, і…ВОНА… Зовсім несподівано ти закохуєшся у людину, з якою, здавалося б, у вас немає нічого  спільного. Але ти вигадуєш причини для зустрічей, слідкуєш за кожним її рухом, слухаєш, іноді зовсім безглузді, здебільшого вигадані нею історії, осторонь спостерігаєш,  як вона зустрічається з іншими… Керуючись незвичним внутрішнім поштовхом, пишеш їй вірші й потайки кладе

Світе тихий, краю милий, Моя Україно, За що тебе сплюндровано, За що, мамо, гинеш? Тарас Шевченко "Розрита могила"      Черкаський Театр Шевченка знову тремтів… На щастя, цього разу  не від будівельних робіт близького сусіда-забудовника, а від потужної вибухової містичної енергії  Шевченкового слова, містерії "Великий Льох" . Саме так наш театр розпочав довгоочікувану важливу подію в житті шанувальників мистецтва - Х міжнародний театральний фестиваль «Сцена людства».        Режисер вдало поєднав у своїй постановці декілька творів Великого Кобзаря, взявши за основу поему "Великий льох" і підсиливши її творами "Розрита могила" та "Не спалося, а ніч, як море…".          Дивовижно те, що Тарас Григорович написав містерію "Великий льох" у далекому 1845 році, а рівно через століття народився талановитий митець Олександр Дзекун , який  у 2004 році втілив у сценічних образах пекучий біль пророка за Укра

            Вже наступного тижня Черкаський театр Шевченка вдесяте відкриє для поціновувачів театру «Сцену Людства» .

«Комедії, які тільки смішать людей,  не гідні того, щоб їх ставили» Кокі Мітані           У День Сміху на черкаського глядача чекає прем'єра вистави Черкаського Театру Шевченка «Гра в театр» за мотивами п'єси сучасного японського драматурга Кокі Мітані «Академія сміху» .

Скільки зірок на небі, стільки мух на землі і у кожного своя… Олег Телятник            З Олегом я познайомилася близько двох років тому на його моно виставі «Думки вголос» . Певно, кожен з нас хоча б раз у житті мріяв мати чарівну властивість читати чужі думки… Олег дав глядачам такий унікальний шанс. Всі могли почути його думки і навіть, на якусь мить, відчути себе героями цих думок.

Театр – це такий вид мистецтва, якому служити любо, бо воно навчає й виховує людей, збуджує нові думки, ставить високі соціальні проблеми та ідеали, такі потрібні для виховання мас . Панас Карпович Саксаганський       Безперечно, театр посідає чільне місце серед видовищних видів мистецтва.

Діло з грушею скінчилось несподівано.  Груша всохла, і дві сім'ї помирились.  В обох садибах настала мирнота й тиша. Iван Нечуй-Левицький «Кайдашева сiм'я»              Зі всього розмаїття репертуару Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Тараса Григоровича Шевченка «Кайдашеву сiм’ю» можна назвати візитівкою театру, спираючись на результати соціальних опитувань містян.    

Мати свій рідний театр і пишатися ним хоче всякий народ, всяке плем'я, всяка мова, значна і незначна, самостійна і несамостійна. О. Островський Старе як світ банальне запитання: З чого починається театр?...   Хтось скаже: з вішалки, хтось – з буфету…  З чого починається Черкаський театр, коли наразі через недостатнє опалення глядачі навіть не дивляться у бік гардеробної, а буфету тут просто немає?.. 

      30 вересня відбулася прес-конференція в Черкаському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Т.Г. Шевченка за участю директора театру Володимира Осипова , режисера-постановника Олеся Павлютіна та режисера-постановника Альони Снігурченко , на якій йшлося про останні досягнення колективу та плани на найближче майбутнє.