Дзвінок з минулого від Пікассо…

       

    Чи доводилося Вам отримувати дзвінки з минулого?
       Ваша буденність більш-менш налагоджена, ви вперто крокуєте вперед життєвою стежиною, заводите нових друзів, будуєте плани на майбутнє…і…Раптом, випадково, хоча випадково нічого не трапляється, ви чуєте у динаміку телефону до болю знайомий голос… В уяві візуалізуються образи з минулого, підступно наповнюючи серце, здавалося б, забутими почуттями…

    Саме таку історію за п'єсою Анатолія Крима "Дзвінок з минулого" у постановці Володимира Цивінського запропонував до перегляду Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра. І хоча прем'єра вистави відбулася три роки тому, вона не втрачає своєї актуальності. Насмілюся припустити, що майже кожен з глядачів, колись у житті був однією зі складових любовного трикутника. І саме це дає повне розуміння подій, які розгорталися на театральній сцені. 

       Творці вистави визначають жанр як сучасна комедія… Чому ж сучасна, якщо сюжет такий близький усім поколінням? Та тому, що у виставі йдеться про те, як саме сучасні технології можуть вплинути на розмірений плин життя. Навіть цинічні чоловіки можуть винести певні уроки після перегляду постановки. Можу собі уявити, як деякі глядачі, вийшовши з театру, поспішають видалити секретні важливі файли зі своїх високотехнологічних ґаджетів. 

 

   Особисто я очікувала  побачити більш глибокий матеріал з репертуару Київського Театру на Лівому березі в рамках міжнародного театрального фестивалю. Та все ж не можна не відзначити вражаючу гру Наталії Циганенко та заслужених артистів України Андрія Мостренка та Миколи Боклана. Існує глядацька думка, що коли на сцені талановиті актори, то не важливо ЩО вони грають, важливо ЯК вони це роблять.

    

  Справжніх поціновувачів театрального мистецтва у сьомий день "Сцени людства" очікував вечірній перегляд вистави “Um Picasso” ("Малюнок Пікассо") португальського театру CTB Teatro Circo de Braga.

   Для черкаських театралів постановка Едуарду Толентіну де Араужу п’єси американського драматурга Джефрі Хетчера виявилася своєрідним викликом.            Досить складно було постійно переключати увагу від вражаючої гри акторів Соланже Са і Руі Майдери до невеликого екрану вгорі, на якому висвітлювалися рятівні субтитри.  Для тих, хто певною мірою знайомий з історією часів Пікассо та з його біографією, вистава сприймалася доступніше. Про що ж, загалом, йшла мова: в окупованому Парижі, 1941 рік, Пабло Пікассо був викликаний зі свого улюбленого кафе на допит до "культурного аташе" з Берліна. Основним завданням міс Фішер полягало в ідентифікації трьох картин Пікассо, "конфіскованих" нацистами у єврейських власників. Нацистське Міністерство Пропаганди запланувало "виставку", щоб спалити "дегенеративне мистецтво", до якого за політичними поглядами належали і роботи Пікассо.

     

      Митець намагається втягти міс Фішер у відчайдушну дискусію, для того, щоб під час бурхливого емоційного гарячого обговорення тем мистецтва, політики, сексу та істини врятувати свою роботу.

  Шкода, що за день до виступу португальського театру відбулися зміни в програмі фестивалю і багато шанувальників театрального мистецтва не мали змоги інформативно підготуватися до перегляду вистави "Малюнок Пікассо".    Зважаючи на те, що субтитри відображалися на, повторюся, невеликому екрані, то більшості глядачів довелося уважно слідкувати за емоціями акторів і лише здогадуватися, про що йде мова.

Публікації: Місто на Че