Через Черкаси проліг екватор промотуру нового роману Макса Кідрука




    12 жовтня популярний український письменник, завжди бажаний гість у Черкасах Макс Кідрук завітав на третій Черкаський книжковий фестиваль, аби  зустрітися зі своїми шанувальниками та презентувати свій новий роман «Доки світло не згасне назавжди».
Минулого року Макс Кідрук анонсував вихід книги «Доки світло не згасне назавжди», вже тоді зацікавивши читачів додатком з доповненою реальністю. Дехто з доволі консервативних шанувальників літератури доволі скептично поставився до такої сучасної «фішки», а просунуті книгомани нетерпляче очікували виходу нового роману у світ.

  Ідея була проста – залучити до читання тих молодих людей, які фізично здатні до читання, але  з певних причин не читають.  Своєї обіцянки ми дотрималися, є безкоштовний додаток, посилання можна знайти на сайті https://maxkidruk.com/,  який містить купу фішок, що значно розширюють сприйняття роману.  Я ці фішки умовно поділяю для себе на дві категорії: візуальні і текстові. Найбільш ефектною візуальною фішкою є інтерактивна обкладинка, тобто ви встановлюєте додаток, запускаєте його, наводите на обкладинку і вона оживає.  Там ще є інші візуальні фішки: різні локації тощо, у самому тексті є піктограми, наводячи на них смартфон з додатком щоразу щось відбувається,  пояснює ідею додатку з доповненою реальністю автор.  Я гадаю, ви розумієте, що ось ці візуальні фішки, попри свою відносну ефектність, не генерують, не несуть особливого сенсу, і тому найважливішою ідеєю, причиною, через яку ми з командою взялися за розроблення цього проекту, було дещо інше –  це можливість  заховати в додаток додаткові гілки  сюжетного дерева.  Якщо коротко, то ідея полягає в тому, що саме використання додатку дає можливість створити по-справжньому нелінійний сюжет. Романи, які до цього вважалися нелінійними, я вважаю, що вони радше хронологічно не послідовні. Нібито послідовні сюжетні лінії, які розвиваються у читача в голові, на папері їхні епізоди між собою хронологічно перемішані, але немов би нанизані на одну нитку. Технічно такий роман лишається однаково лінійним. А от використання додатку дає можливість зробити по-справжньому нелінійний сюжет, зробити структуру роману деревоподібною, винісши певні фрагменти, які розкривають той, чи інший епізод, в основні сюжетні лінії під абсолютно несподіваним кутом.

    За словами Макса Кідрука, технологія використання додатку під час читання не нова, але вона здебільшого обмежувалася дитячими книгами, у яких, за допомогою сучасних технологій, оживали персонажі, набирали об’єму локації тощо.

                      Це, звичайно, круто, але не несе ніякої ідеї. Інтерактивна обкладинка «Доки світло не згасне назавжди» крута, але що з того?  В нашому додатку ми пішли значно далі. Це, наскільки я знаю, перший мобільний додаток, перша доповнена реальність до дорослої книги, у якій є купа, грубо кажучи, серйозних речей, – ділиться особливостями додатку Макс Кідрук.   У нашому додатку є додаткові фрагменти. Наприклад,  повний щоденник героїні, фрагменти з якого використані в романі, тобто  фрагменти ці стосуються самого сюжету, а в додатку є весь щоденник, який ви можете від початку до кінця погортати і почитати.  Наприклад, можливість поспілкуватися з персонажем, тобто є чат і є персонаж, який для моїх постійних читачів знайомий. Цей персонаж перебуває в загадковому, не до кінця зрозумілому місці, про яке я навмисно не так багато пишу в романі, для того, щоб ви самі у нього запитали «А де ти є?», «Що довкола тебе?»,  «Що відбувається?». І він не просто відповість, він скине вам відео, він скине вам фотографії, він скине вам звуки для того, щоб ви реально занурилися в атмосферу того місця, де він перебуває.

  
  Розповідаючи про інтерактивний додаток, Макс Кідрук наголошує, що не варто бігти попереду локомотива і з перших сторінок шукати цей секретний чат. За задумом автора, відповідна піктограма знаходиться в тому місті, де, за логікою сюжету, саме час поспілкуватися з персонажем. Відтак, допоки читач не дійде туди, куди треба, віртуального співрозмовника годі й чекати.  Наразі популярність книги Макса Кідрука «Доки світло не згасне назавжди» набирає чималих обертів, читачі охоче завантажують додаток, залюбки спілкуються з героями, відкриваючи для себе нові світи.

 Станом на початок жовтня вже було понад 3 000 користувачів, які поспілкувалися з цим персонажем, – зауважує письменник. – Пік віртуального спілкування припадає десь на 10 годину вечора. Я і ще кілька адмінів мають змогу переглядати ці чати і навіть втручатися в них. Просто дивовижно, як люди залипають, як люди в це вірять! Насправді ще рано підбивати підсумки, у Черкасах якраз половина туру, екватор, але я вже бачу, що цей проект успішний, що народу подобається: і локації, і щоденник, і чат. Цього року ми б’ємо рекорди по всіх обласних центрах і за кількістю людей, і за кількістю книжок. Я бачу постійно історії з інтерактивною обкладинкою, тому, це круто. Мушу зазначити, що це дещо нове, як для читачів, так і для автора. Ми всі робимо щось нове, чого раніше ніколи не робили, і за умовами успішності цього проекту будемо робити ще крутіші  речі.

    Продовжуючи тему, Макс Кідрук поділився рекомендаціями стосовно правильного «споживання» своєї літературної страви, її засвоєння.

  Головне, щоб спілкування з книгою приносило насолоду. Це може бути тиждень, це може бути кілька днів. Час не важливий, важливо, аби  ви кайфували від історії, – запевняє письменник. – Чому не можна було ці фрагменти тексту надрукувати на папері? Тому що, по-перше, вони завеликі для зносок, і, будучи в основному тексті, вони б гальмували сюжет, ви б буксували через них. Вони є важливими, але вони є тим, чим вони є – боковими відгалуженнями. Тому треба збагнути те, як їх споживати. Коли ви натрапили на якусь піктограму, і це просто локація, ви подивилися і читаєте далі, а коли ви натрапили на текст під піктограмою, то я не рекомендую читати його одразу, оскільки таким чином вас вириває з основного сюжету, ви ідете в якесь бокове відгалуження, потім повертаєтеся… Ні, це не круто. Їх можна читати взагалі по завершенню роману, або їх треба читати перед сном – прочитали 5 розділів, серед яких була піктограма з текстом, розумієте, що будете от-от засинати, от тоді можете повернутися до піктограми і читнути. Вона не повинна бути штучною перешкодою, бо історія сама по собі самодостатня.

      Під час спілкування Макс Кідрук обґрунтовано спростував думку певних людей стосовно того, що «Кідрук – найстабільніший український письменник, який щороку видає по роману». Більш того, письменник поділився творчими планами на найближчі кілька років, дещо засмутивши своїх шанувальників новиною про те, що наступного року не буде ні нової книги, ані презентації.

   Я ніколи не міряю свою роботу роками, термінами тощо. Мені ця думка не подобається, тому що десь там, підспудно на денці є розуміння того, що ніби є якийсь дедлайн, під який треба підганяти роботу. Так не є, і ніколи не було. Я ніколи не підписував контракт на неіснуючу книгу, у мене ніколи не було контракту, який би тиснув на мене, примушуючи  щось написати. Є рукопис, я даю його видавцю, їм подобається – підписуємо контракт.  Так було завжди і так завжди буде, – наголошує Макс. – Чому я не люблю цю думку, тому що за нею ховається таке собі припущення, що я ідіот. Я чудово розумію, що всі ці речі, які ми робимо з командою, вони є надзвичайно важливими. Ретельно поставлена презентація, додаток, бук-трейлер, до дрібниць продумана промокампанія,  – вони є важливими, але вони всі спираються на фундамент хорошого тексту. Читання – це дуже інтимний процес. Якщо читач, або читачка, лишаються сам на сам з моєю книгою, відкривають її, а там лайно, то ніякі танці з бубнами, презентації, трейлери, додатки тощо не матимуть значення. Тому я працюю над текстом доти, доки він не почне вдовольняти самого мене. Так вийшло, що останні три роки було щороку по книзі. Мене ніхто не примушує, я просто роблю, те, що люблю. Однак, наступний проект, над яким я працюю, це буде серія щонайменше із трьох книг із загальною назвою «Нові темні віки». Це буде серія про колонізацію Марса, про екологічні та політичні проблеми на Землі в той період. І до цього проекту, окрім, власне, тексту, окрім оброблення і прочитання необхідних книг за відповідною тематикою, я хочу створити 3D-моделі реального життя на Марсі, орбітальних станцій, транспортних засобів, з яких ви потім зможете поблукати в додатку. Я хочу зробити карти Землі з урахуванням рівня підняття світового океану, карти Землі з урахуванням зміни політичних кордонів на той момент, який я описуватиму в книзі. Цей проект вимагатиме тривалої підготовки, тому наступного року не буде ні туру, ні нової книги. Перша книга серії буде опублікована у 2021. Термін ніколи не є чимось визначальним, все обертається навколо якісного тексту: поки я не залишуся задоволеним текстом, ніщо інше не запускається.

     «Доки світло не згасне назавжди» та наступні романи Кідрука вимагають неабиякої майстерності та згуртованості команди. Вражає те, що письменник бере на себе левову частку роботи: текст творить, контент генерує, блок-схеми сам пише… 

Фото Reed's event
     Я тривалий час займався 3D-моделюванням, тобто всі моделі робитиму я сам, і карти малюватиму я сам. Але потім настає, так званий, пост-продакшн, і ми будемо робити додаток, у якому знову буде купа прикольних речей. Наприклад, ми хочемо зробити так, щоб ви навели смартфон на нічне небо, і він вам показав, де є Марс, проклав маршрут з Марса, показав, чому на Марс можна летіти лише раз на 26 місяців, а не будь-коли. Завдяки 3D-системі і буде зрозуміло, чому це так, а не інакше. Книга буде значно більшого формату, на розгортці буде житло на Марсі, щоб ви зрозуміли, де мої герої ходять, і ви самі зможете там поблукати, – розповідає Макс Кідрук.  І от протягом розроблення додатку я маю це все донести програмістам. З додатком до «Доки світло..» було дуже непросто, його розробляла чудова компанія «ideil» з Луцька, і під час роботи виникали сварки, без образ звичайно, робочі сварки. Чимало речей у цьому додатку зовсім не такі, як я їх уявляв, не кажу, що гірші, але інакші. А чимало речей такі, про які я навіть не думав. Наприклад, чат-бокс. Я не претендую на якусь першість, можливо, це хтось робив до мене, але я гуглив, навіть закордоном шукав, і нічого подібного не знаходив. З великою ймовірністю ми з командою першими придумали цей чат з персонажем. Можливо, на цьому етапі він ще не досконалий, але нічого миттєво не робиться. У додатку до нової книги очевидно буде більше всього класного, прикольного. Ідей дуже багато, але не можна зробити все й одразу.

    Під час спілкування важко було оминути питання перспективи екранізації романів, адже чимало читачів у своїх відгуках пишуть, що книги Макса Кідрука створені для втілення на широких екранах.

    Якраз перед першою презентацією в Києві, 10 вересня, ми говорили з однією продюсеркою  про екранізацію роману «Зазирни у мої сни». І ми вже серйозно обговорювали, яким чином підлаштуємо сюжет під стандарти кіномистецтва. Але це було за тиждень до оголошення про скасування фінансування всіх проектів, які отримали підтримку від Держкіно,  зазначає Кідрук Тому, якщо не зняли фільми за попередні п’ять років, то я доволі скептично ставлюся до того, що щось знімуть за наступні п’ять. Загалом, я цим не переймаюся, тому що я – людина книжок, я не дивлюся сам практично нічого, це одиничні фільми, на які я йду в кінотеатр, а перед цим ретельно відбираю. Повторюся, я – людина книг, і тому я цим не переймаюся – нема, то й нема, мені робити своє.

  І правда, кожному своє. А підтвердженням того, що Макс Кідрук робить «своє» віртуозно, стала заповнена вщент локація презентації нового роману на третьому Черкаському книжковому фестивалі та продаж абсолютно всіх  книг «Доки світло не згасне назавжди», привезених до Черкас видавництвом «Клуб Сімейного Дозвілля».
Фото Reed's event


Публікації: Черкаський край


Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

«Доця» – книга одночасно і про війну, і не про війну

Фестиваль «Холодний Яр-2021» запалив новий вогонь у серцях нескореної нації

Черкаський Театр Шевченка провів глядачів життєвими стежками Лесі Українки