Дара Корній: «Проблем з натхненням немає, навпаки, є брак часу»





Вже втретє Черкаси перетворилися на літературне серце України, гостинно вітаючи письменників, журналістів, художників, видавців з усіх куточків країни на Черкаському книжковому фестивалі.
Першого фестивального дня, ще до офіційного відкриття найочікуванішої події осені, письменники, не гаючи часу, зустрічалися зі школярами, студентами, своїми відданими черкаськими прихильниками. 

Українська письменниця-прозаїкиня, лауреатка третьої премії «Коронації слова» у 2010 році за роман «Гонихмарник» Мирослава Замойська, відома численній читацькій аудиторії як Дара Корній, не оминула жодного книжкового фестивалю  у Черкасах і щоразу радо зголошується на творчі зустрічі в навчальних закладах, охоче спілкується з людьми, які читають, які готові до розмови з книжкою.

    Мені важливий, як письменниці, діалог з вами, я повинна відчувати, що Черкаси читаюче місто, і Черкаси читають, – заохотила до розмови студентів Черкаського державного технологічного університету  Дара Корній.

Відтак, одна з найвідоміших авторок українського фентезі завітала до черкаського вишу, аби презентувати студентській молоді дві свої новинки, які ще не набули широкого розголосу та навіть ще не встигли доповнити офіційну біографію Дари Корній у Вікіпедії – «Чарівні істоти українського міфу», прадавня міфологія, яку, на жаль, більшість українців не дуже добре знають. За словами Дари Корній, українці знають Скандинавську міфологію набагато краще. 

        Попри те, що існує надзвичайно багато наукових досліджень, інформації про нашу рідну міфологію критично бракує, ця царина для нас закрита, зауважила письменниця. 

У 2009 році, коли Дара Корній писала свій перший роман «Гонихмарник», авторка зіткнулася з проблемою, що у нас немає художньої, навіть науково-популярної, довідкової літератури, яка б стосувалася нашої рідної міфології.  Є наукові розвідки, є розкручена антологія Войтовича, але це все стосується більше наукового підходу, без популяризації української міфології.

Довгих десять років збору матеріалів передували роботі над тим проєктом, який вирішила реалізувати письменниця спільно з видавництвом Vivat. У процесі роботи з'ясувалося, що всі українські міфічні істоти не вмістяться в одній книзі, тому для духів природи і домашніх духів вийшло дві окремі книги: «Чарівні істоти українського міфу. Духи природи» та «Чарівні істоти українського міфу. Домашні духи». І вже зараз художники працюють над ілюстраціями третьої книги серії «Чарівні істоти українського міфу. Шкідники життя», яка, за словами авторки, буде набагато страшнішою за дві попередні, оскільки ці істоти лякають, вони страшні і лихі, їхнє покликання втрутитися у життя людини і нашкодити. Якщо з духами природи і духами оселі можна домовитися, і для цього у книзі письменниця пропонує ознайомитися з рецептами, як змусити духа стати на твій бік, то зі шкідниками домовитися практично неможливо. До речі, у другій частині авторка з видавцем зробила додатковий список використаних джерел, для тих, хто забажає глибше пірнути і дослідити тему українських духів більш науково. Письменниця переконує, що завдяки цьому списку можна дізнатися набагато більше, ніж записано на сторінках книжки.

     Я не хотіла повторювати науковців, тож потрібно було знайти такий стиль викладу, щоб він був, насамперед, художній. Це видання художньо-популярне, воно популяризує українську прадавню міфологію і, разом з тим, воно цікаво читається, тому що після кожної наукової розвідки, яка написана художньо, обов’язково є казочка, притча, або легенда, яка стосується тієї чи іншої істоти українського міфу, – розповідає про ідею створення «Чарівних істот українського міфу» Дара Корній.

Кожна з двох книг «Чарівних істот» випромінює любов та уособлює кропітку працю, яку вклали в кожну сторіночку, в кожну ілюстрацію її творці. Сторінки стилізовані під старий фоліант, а яскраві багатокольорові унікальні зображення духів, втілення наполегливої праці Дари Корній з художницею Ангеліною Канкавою, аби всі істоти вийшли відповідно спільних бачень авторки і художниці.

      Взагалі було цікаво працювати над частиною «Духи природи», бо коли я дійшла до того розділу, який стосується мавок, я була шокована, що насправді їх існує аж 28 видів, тих, що я накопала. Насправді ж їх набагато більше, – захоплено говорить авторка.

Згадуючи мавок, Дара підсилює свої слова реальними історіями про те, як на Поліссі дівчата з певними вадами, аби змінити свою долю, добровільно йшли в ліс, щоб перетворитися на мавок, вбиваючи себе. Заради містичної сили люди здавна готові на пожертву, готові жертвувати найдорожчим.

   Тодішні вірування були настільки сильними, що не засуджувалися громадою, навіть попри панування Християнства в Україні. Загалом, всі народні обряди корінням сягають прадавніх традицій та вірувань. Чимало таких традицій поступово були адаптовані до Християнства, – нагадує про джерела вірувань письменниця.

Яким би дивним це не здавалося, та до написання містичних творів Дару Корній спонукала її донька, на той час підліток.

    Коли доньці було 15 років, вона захоплювалася «Сутінками» Стефані Маєр.  Взагалі підлітків часто цікавить щось фентезійне, химерне.  У 2008-2009 році було дуже модно читати «Сутінки», це було навіть дещо хворобливе захоплення.  Моя донька, як підліток, вже аж надто переймалася тим твором, і я розуміла, що, як мама, я маю щось з цим робити, якимось чином відволікти дитину від того світу, на що моя дитина сказала дуже просту річ: «Можете написати краще – напишіть»,  поділилася особистою історією Дара Корній.Звичайно, це мало бути щось містичне, щось незвичайне, щось химерне, так і заявився «Гонихмарник».  Так я написала для доньки цю історію. Коли вона її прочитала, я зайшла до неї в кімнату, а вона плаче. «Даринко, так погано все написано?». «Ні, добре написано, але у Вас справедливе закінчення, а має бути щасливе». Донька змусила написати продовження, післямову, де знову ж таки хепі-енд.

Від початку роботи над «Гонихмарником» Дара Корній зрозуміла, що в українській літературі, окрім «Лісової пісні», крім Коцюбинського та ще кількох речей, які якраз стосуються нашої міфології, нічого немає. До того ж, авторка зізналася, що коли вона почала писати містичні романи, на неї навіть були закиди з боку церкви, ніби письменниця намагається відновити старі вірування.

        Відновити щось неможливо, бо ми втратили першоджерела. Вірування – це ритуал, який має бути виписаний, збережений, а цього немає, ми загубили цей ритуал, – з тугою в голосі говорить Дара Корній– Зараз ми по крихтах тільки можемо зберегти для наших дітей і онуків те, що поки що залишилося, але з шаленою швидкістю все у світі змінюється. Ще трішки і ми все втратимо. А що найкраще зберігає – це художня книжка. Це пригоди, це навіть не наукові видання, які не дуже популярні, і які не дуже читають, але якщо там є якась пригода, або казка, чи притча, чи легенда, то із задоволенням читають і дорослі, і діти. 

Дара Корній щиро тішиться, що по книзі «Чарівні істоти українського міфу» нинішні діти вчаться читати, адже на адресу письменниці приходить багато відгуків і слів вдячності від батьків.

     Хитрі батьки роблять з дітьми підступні речі: вони починають читати дитині книжечку, казочку про лісовика, наприклад,  чи про Хуху, доброго лісового духа, зупиняються посередині, кажуть, що завтра дочитають, а завтра немає часу, і дитина бідна починає по складах читати,  – розповідає секрет, як привчити дитину до читання письменниця. – Такі книжки треба читати дітям. Можливо вони стануть мудрішими, ніж ми, і добрішими до природи.

Окрім містики, існує ще й звичайне життя, і в творчості Дари Корній є історії, які написані з реальних людей, історії їхнього життя, їхніх випробувань, певних складних ситуацій, з яких ці люди з важкими долями, виходять справжніми героями.  Роман Дари Корній «Зірка для тебе» розповідає про людей, із якими авторка знайома, історію успіху яких закарбувала на сторінках своєї книжки. Головний герой, сирота, попри всі поневіряння, випробування долі, складнощі життя, вперто йшов до своєї мрії, мрії стати астрономом. Дара Корній запевнила, що герой її роману нині успішний астроном, якого знає вся Європа, а ще він опікується сиротами із сиротинців та дитячих будинків.

Інший роман «Місяцівна» написаний на перетині  жанрів: історичної прози, містики, і, навіть, трилеру.
– Немає нічого страшнішого, ніж реальна історія тих історичних постатей, які записані в офіційну історію, але які мають свій зворотній вік,  зазначає Дара Корній.

Твори Дари Корній захоплюють з першої сторінки, герої беруть у полон, а хід історії вражає розмаїттям місць, де відбуваються події, та глибиною тієї, чи іншої теми. Нерідко упродовж читання виникає питання, чи насправді письменник може бути такою багатогранною людиною.

– Письменник не може бути профі в усіх галузях, щиро зізнається Дара Корній. – Наприклад, головний персонаж роману «Там, де ти є» –  хірург, а я до медицини ніякого стосунку не маю, тому рукопис я давала читати людям-медикам, які правили і виправляли фахові неточності.  От навіть одна маленька дрібничка, яку не бачать читачі, медик бачить. У мене головний герой виходить з приміщення лікарні і поверх халату одягає пальто.  У лікарні цього робити не можна, потрібно спочатку зняти халат, а потім одягати верхній одяг. Я цього не знала, це дрібничка, яку треба було виправити в тексті.

Дара розповіла, що в романі «Зірка для тебе» багато такого, що стосується неба та астрономії. За словами авторки, навіть словники не вбережуть від написання дурниць, особливо там, де справа стосується телескопів і різних астрономічних термінів. «Місяцівну» вичитували краєзнавці та історики, адже можна прочитати монографію про Францішека Салезія Потоцького, але, коли мова йдеться про побут, одяг, речі, притаманні для 18 століття, краще радитися з фахівцями, аби не писати нісенітниць тільки через те, що автору здається це прикрасою тексту.

– Мене нещадно правлять фахівці, я чемно слухаю, бо я не спеціаліст у тій чи іншій царині, тому всі книжки перед публікацією даються людям-фахівцям,  говорить письменниця.  Я дякую своїм читачам, тим, хто в тій чи іншій царині доки, що вони читають уважно мої тексти, ніколи мені не відмовляють. Тому є у мене професійні, досить прискіпливі рідери. А взагалі, мій перший відданий читач – мій чоловік.

Основним джерелом свого натхнення Дара Корній вважає людей. Розповідаючи свої книги, письменниця ділиться цікавими історіями конкретних людей, які лягли в основу твору.

– Знаєте, як з’являються книжки? Тобі хтось розповідає історію,  і ти розумієш, що маєш готовий матеріал для того, щоб написати книгу.  Сідаєш і пишеш,  ділиться Дара Корній.  Буває так, що сюжет зупиняється і стоїть. Ти не знаєш, як рухатися далі, і чи рухатися взагалі, тому що історія цієї людини ще не закінчилася.  Бувають непередбачувані зупинки. Штучно я себе ніколи не підганяю, не треба себе квапити в таких випадках, все має природно завершитися.  Це спрацьовує на рівні інтуїції, тобто коли ти готовий, ти сідаєш і дописуєш. А проблем  з натхненням немає, навпаки, є брак часу.  

Після зустрічі зі студентською молоддю, наступні години і дні Черкаського книжкового фестивалю у Дари Корній були розписані за щільним графіком. Окрім презентацій літературних творів, інтерв’ю на радіо та на телебаченні, письменниця ще й організувала етно-вечірку з символічною назвою «Чарівні істоти українського міфу серед нас». Усі, хто побував на цій тематичній стилізованій, просякнутий українськими міфами події, навідруб відмовляються визнавати та святкувати заморський Гелловін. Натомість, наприкінці жовтня з легкої руки Дари Корній черкаська спільнота збирається влаштувати нашу, українську Велесову ніч.

Публікації: Черкаський край, ЧДТУ

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

«Доця» – книга одночасно і про війну, і не про війну

Фестиваль «Холодний Яр-2021» запалив новий вогонь у серцях нескореної нації

Черкаський Театр Шевченка провів глядачів життєвими стежками Лесі Українки